Битва на річці Трубіж

Битва на річці Трубіж — битва між князями Київської Русі та половцями на березі річки Турбеж у 1096 році. Великим київським князем у цей час був Святополк Ізяславич. Це перша вдала битва Русі за 28 років із половцями починаючи з битви на Альті у 1068 році.

Передісторія

У битві на річці Турбеж київський великий князь Святополк та Переяславський (тоді ще чернігівський князь) Володимир Мономах, який очолював військо Русі, зазнали поразки від половців у битві на річці Стугна у 1093 році та у битві на річці Желянь. У 1094 Святополк підписав мирний договір з Тугорканом узявши за дружину його дочку. В 1094 Володимир був обложений у Чернігова військами Олега Святославича і примкнули до нього як підкріплення половецькими племенами, що змусило його здати Чернігів і відійти до Переяславля. 1095 року Володимир убив у Переяславлі два половецькі князі Ітларема та Китанома, а 1096 року половець Боняк спалив палац великого князя київського у Берестві, під Києвом. Хан Куря з племені половців також напала на Переяславську територію і 24 травня того ж року спалила Устя.

Битва

30 травня 1096 року Тугоркан із племені половців обложив Переяславль. Святополк і Володимир просунулися до Заруба (місто Стародавньої Русі XI-XIII століть) на правому березі Дніпра і 19 липня переправилися через Дніпро. Половецьке військо стояло правому (східному) березі річки Турбеж. Армія Русі діяла не скоординовано, ігноруючи накази та атакуючи, але зрештою перемогла половців. У бою загинуло багато половців, у тому числі Тугоркан. Вже 20 липня половецьке військо під проводом Боняка досягло Києва та зруйнувало Києво-Печерську Лавру.

Наслідки

У 1097 році на Любецькому з’їзді, що проходив у Любечі, був зроблений розділ територій, що були джерелом розбрату між князівствами, і було підтверджено, що вони співпрацюватимуть із половцями. У 1103 союзні війська Святополка, Володимира та інші знову розбили половців у битві на річці Сутені.