Кострома

Кострома (Кострубонько, Кострубонька, Коструб) — у слов’янському язичництві є уособленням весни та родючості, в ролі сезонного весняно-літнього ритуального персонажа. Ймовірно, відлуння вмираючої та воскресаючої богині, що регулює вегетаційний цикл. Вона вшановувалась східними слов’янами і їй присвячувався семик — свято весняно-літнього календарного періоду. Є сестрою близнюком Купало.

Семик також званий (або один із днів) зелені святки або русалії був періодом релігійних обрядів, які проводилися щороку в червні. Головною метою семика було підвищення родючості ґрунту; він був пов’язаний з культом мертвих і включав обряди весни та врожаю. Під час семика Кострома уявлялася перевдягнутою молодою дівчиною або солом’яним манекеном, схожим на опудало. Спочатку її шанували та обожнювали. Потім учасники спалювали, топили, закопували або подрібнювали манекен. Нарешті, здійснили жалобні обряди після смерті костромського.