Купало

Купало, а після хрещення Київської Русі Іван Купала – це свято східних слов’ян. Як правило загальна назва для очисних ритуалів та обрядів, які проводилися у відкритих водоймах. Існує версія, що свято Купала пов’язане з язичницьким божеством Купалом. Однак у язичницькому пантеоні насправді такого божества не було. Купало з’явилося через непорозуміння, літописець Густинського монастиря знаючи про купальські ігрища прийняв назву свята за ім’я язичницького бога, а пізніше ця помилка була переписана іншими дослідниками слов’янського язичництва.

Купало дохристиянського часу

Купальські свята відбувалися за язичництва на честь бога сонця дружиною якого була світлоносна Зоря. У цей час припадав період найвищого розквіту природи. Сонце знаходилося в зеніті, рослинність досягала піку цвітіння, починалося дозрівання плодів. У свідомості слов’ян магічна сила вогню, води, землі та рослинності була в цей період настільки велика, що їм приписували охоронні, очисні та цілющі властивості.

Традиції Івана Купала

З втратою в цей день було заведено купатися в річках та озерах, щоб очистити тіло і душу від якогось зла, зцілитися та набути гарного здоров’я. За народними віруваннями цього дня вранці купається навіть сонце. Напередодні свята молодята встановили на вигоні обрядне дерево, а дівчата прикрасили своїх пар вінками стрічками та квітами. Для обрядового дерева найчастіше вибирали вербу і називали його мареною чи купальницею. В обрядовому дереві викладені багаття, обов’язкові купальські атрибути, пов’язані з культом сонця.

Стрибки через багаття одна з найвідоміших традицій цього свята, що збереглася до нашого часу. Такі багаття вважалися очисними. Люди водили хороводи навколо вогню і стрибали через нього вірячи в те, що він наділяє людину здоров’ям та життєстійкістю. Пізніше молодь почала перескакувати через багаття парами, взявшись за руки та загадуючи, якщо руки не розчепляться з хлопцем та дівчиною одружаться. Необхідно помічати, що іноді через купальські багаття проганяють свійських тварин, щоб уберегти від хвороб тварин.

Також люди вірили, що якщо в купальську ніч на багатті спалити сорочку хворої дитини, вона видужає швидше. Іноді з пагорбів спускали у воду запалене колесо символ сонця, його земне втілення. За повір’ями в купальську ніч не можна було спати, бо цієї ночі вся нечисть: лісовик, русалки, будинкові та водяні виходять зі своїх темних місць.

Ворожіння на Івана Купала

Молоді дівчата, які ще не зустріли свого нареченого на свято купала, ворожили на кохання. Вони плели вінки з польових квітів та трав. Ставили на них запалені свічки та пускали у воду загадуючи про нареченого, з якого боку прийде і чи прийде він взагалі цього року. Вважалося, що якщо вінок відразу йшов на дно, то на жаль кохання не станеться. Якщо вінок приставав до берега і цього року не рухався дівчині на весілля розраховувати не варто. Якщо вінок плив далеко і свічка на ньому не згасла, на дівчину чекала зустріч із нареченим і щасливе довге життя.

Головною купальською травою вважалася папороть, таємнича квітка якої в ніч на Івана Купала йшли шукати найсміливіші юнаки. Вважалося, що тільки один раз на рік у купальську ніч з’являлася ця вогненна квітка на секунду і тому хтось їм заволодіє дарується чарівна сила розуміти мову птахів і звірів, лікувати хворих і вміти знаходити скарби.

Івана Купала після прийняття християнства

Після прийняття Християнства в Київській Русі церква почала активно виступати проти язичницьких свят та замінювати їх християнськими. Враховуючи те, що наші предки не дивлячись на засудження церкви продовжували дотримуватися язичницьких звичаїв, було вирішено деякі народні традиції наповнювати новим змістом. Винятком не стало і свято купала. Обрядову частину якого поєднали з днем ​​народження Іоанна Хрестителя, який хрестив людей у ​​водах Йордану. Варто зауважити, що хрещення Іванове також символом очищення, як тіло омивається та очищається водою, так і душа людини, що кається, буде очищена. У християнському світогляді образ сонця, що йде, став сприйматися, як символ Іоанна Предтеча. Так свято купала перетворилося на день Івана Купала, який відзначається щороку 7 липня.

Перша письмова згадка свята датується 1262 роком у Галицько-Волинському літописі:

«Литва же изъгнаша Ездовъ на канунъ и Иваня дни на самая купалья. »

Цікаво, що язичницькі купальські традиції дожили й донині майже незмінними.