Лопушанський Святовит

Лопушанський Святовит — нижній фрагмент скульптури з чотирма спрямованими на різні боки ногами. Є однією з найунікальніших пам’яток дохристиянської епохи слов’ян (слов’янського язичництва) поруч із більш відомим і вивченим Збручанським ідолом.

Назва

Найімовірніше, найчастіше згадується неправильно, як «Лопушанський Святовид», однак язичницький бог з яким ототожнюють цю скульптуру має ім’я Святовит або ж Свентовит, а не Святовид, який зрідка в різних джерелах називається помилково.

Історія знахідки Лопушанського Святовита

У 1850 році в селі Лопушня, Івано-Франківської області з неглибокої річки Гнила Липа було виловлено кам’яний ідол імовірно чотириликого бога Святовіта. Найімовірніше в період поширення християнства в Київській Русі статую було скинуто в річку, як і інші ідоли.

У 1910 році Вадим Михайлович Щербаківський, співробітник Національного музею Львова, відвідав Рогатинський повіт для дослідження давньої української культури. Тут він багато фотографував, у тому числі зафіксував понівеченого слов’янського ідола, на місці його сповістили про те, що:

«що років 50-60 тому піп з Липиці велів розбити виловлену в річці Липиці статую Святовида»

Фотографія була опублікована у збірці НТШ (Наукове товариство ім.Шевченка) 1911 року.