Меря

Меря – це стародавнє фінно-угорське плем’я, яке проживало в Поволзькому регіоні. Виходячи з «Повісті минулих літ» знаходилися в районі озер Неро та Плещеєво, нині повністю асимілювалися росіянами, марійцями та мордвою.

Історія

Готський історик VI століття Йордан згадав міра як народ, що віддає шану готському правителю Германаріху або Ерманаріху (король остготів у IV столітті).

Відповідно до «Повісті минулих літ», варяги також змушували мірян платити данину Ця подія датується 859 роком, хоча хронологія не є достовірною:

Варяги, приходячи із замор’я, брали данина з чуді, і з словен, і з мері, і з весі, кривичів.

Віщий Олег змусив мірян взяти участь у своїх походах 882 року на Смоленськ та Київ відомому як похід князя Олега на Київ.

Вирушив Олег, узявши багато своїх воїв — варягів, чудь, словен, мерю, весь, кривичів. І прийшов він до Смоленська з кривичами, і взяв город Смоленськ….

Вони також згадуються як учасники походу Олега на Константинополь у 907 році.

Узяв же він множество варягів, і словен, і чуді, і кривичі і мері, і полян, і сіверян, і деревлян, і радимичів, і хорватів, і дулібі і тиверців, котрі є пособниками. Ці всі називалися “Велика Скіфія”.

Меря почали асимілювати східні слов’яни, коли їхня територія увійшла до складу Київської Русі у X столітті. Їхня асиміляція, мабуть, завершилася до XIII століття. У «Житіє Авраамія Галицького» стверджується, що, прийшовши в XIV столітті на Галицьке озеро, він знайшов там якийсь «язичницький народ, що зветься Меря».

Мова

Жодного слова мови міря не було задокументовано. Міряни здебільшого жили навколо річок, і багато річкових гідронімів досі мають мерянське походження. На основі топонімів, ономастики та слів у російських діалектах намагалися реконструювати основні риси мерянського мови. Перші реконструкції виконано 1985 р. О.Б. Ткаченко. Остання книга про мерійські реконструкції вийшла 2019 року. Вважається, що міряни були тісно пов’язані з народом мурома (чия мова навіть передбачалася як діалект мерянського).