Язичництво

Коляда (ст.слов. колѧда) — у слов’янській міфології є втіленням новорічного циклу. Слов’янське свято зимового сонцестояння, яке з приходом християнства було замінено Різдвом. Терминология Это слово до сих пор используется в современном украинском, белорусском, польском, болгарском, македонском, сербохорватском, литовском, чешском, словацком, словенском и румынском языках, но используемое в старославянском языке, звучит наиболее близко к нынешнему произношению Читать полностью

Кострома (Кострубонько, Кострубонька, Коструб) — у слов’янському язичництві є уособленням весни та родючості, в ролі сезонного весняно-літнього ритуального персонажа. Ймовірно, відлуння вмираючої та воскресаючої богині, що регулює вегетаційний цикл. Вона вшановувалась східними слов’янами і їй присвячувався семик — свято весняно-літнього календарного періоду. Є сестрою близнюком Купало. Семик також званий (або один із днів) зелені святки Читать полностью

Ярило (рус. Ярила) — у слов’янському язичництві є персоніфікацією одного з літніх свят або як бог весняної рослинності та родючості. Засвідчений у фольклорі східних та південних слов’ян та пов’язується з Яровитом богом війни та родючості балтійських слов’ян. Його представляють надзвичайно красивим юнаком, що їдуть на білому коні, у білому одязі, босому, прикрашеному польовими квітами та Читать полностью

Вирій (дав.рус. ирье; рус. Ирий) — казковий край у слов’янській міфології, в який відлітають птахи на зиму та звідки приходить весна. Також у фольклорі звідти летять лелеки, які несуть дітей. Етимологія назви Слово «Вирій» — неясного походження на цю тему існує безліч гіпотез, але жодна з них твердо за ним не закріпилася. Перша згадка міститься Читать полностью

Слов’янське язичництво — це система дохристиянських уявлень про світ і людину у давніх слов’ян, в якій різні божества є силою природи. Прямих джерел не збереглося, а збереглися лише лаконічні християнські звіти, часто написані авторами чи літописцями, які мали безпосереднього знання предмета і жили кілька десятків чи сотень років після християнізації. Повна реконструкція слов’янських вірувань неможлива, Читать полностью

Пантеон князя Володимира — це відносна назва в слов’янському язичництві, групи богів східних слов’ян. Ідоли яких споруджені князем Володимиром Святославичем. Найголовніша та основна згадка древніх богів Київської Русі дохристиянського періоду залишено в Повісті минулих літ. Сьогодні істориками це називається першою релігійною реформою Володимира. Князь Володимир до того, як прийняв християнство, після перемоги над своїм братом Читать полностью

Довгиновський ідол — хрестоподібний ідол, висічений з гнейсу сірого кольору, який злегка постраждав від вивітрювання, є стилізованим зображенням жінки. Опис Довгиновський ідол має висоту 173 см і ширину 107 см, при цьому його товщина всього близько 20-25 см. Верхня його округла частина нагадує голову, поперечні перерізи схожі на розправлені руки. Посередині на рівні рук є Читать полностью

Лопушанський Святовит — нижній фрагмент скульптури з чотирма спрямованими на різні боки ногами. Є однією з найунікальніших пам’яток дохристиянської епохи слов’ян (слов’янського язичництва) поруч із більш відомим і вивченим Збручанським ідолом. Назва Найімовірніше, найчастіше згадується неправильно, як «Лопушанський Святовид», однак язичницький бог з яким ототожнюють цю скульптуру має ім’я Святовит або ж Свентовит, а не Читать полностью

Гньоздовський ідол — це мініатюрна антропоморфна фігурка (найімовірніший кишеньковий божок), виявлена ​​під час розкопок гньоздівського поселення, Гньоздовського археологічного комплексу (археологічних пам’яток епохи Київської Русі) у 2003 році. Гньоздовський ідол опис Фігурка висотою 2.9 см і шириною 0.8 см відлита з чистого свинцю. Швидше за все спочатку фігурка була чоловіка, що стояв, але фрагмент ніг на Читать полностью

Збручанський ідол (Збручський ідол) — чотиригранний стовп із вапняку, знайдений на території сучасної України, а саме у річці Збруч біля села Личківці (Тернопільська область) 1848 року. Датується X-XIII століттям, нині знаходиться у краківському археологічному музеї. Однією з унікальностей ідола є те, що він висічений із каменю (місцевого вапняку), а слов’яни тих часів не використовували кам’яних Читать полностью

Купало, а після хрещення Київської Русі Іван Купала – це свято східних слов’ян. Як правило загальна назва для очисних ритуалів та обрядів, які проводилися у відкритих водоймах. Існує версія, що свято Купала пов’язане з язичницьким божеством Купалом. Однак у язичницькому пантеоні насправді такого божества не було. Купало з’явилося через непорозуміння, літописець Густинського монастиря знаючи про Читать полностью

Масниця або Масляна — це традиційне свято у східних слов’ян, яке бере свій початок ще за часів слов’янського язичництва. Масниця дохристиянського часу Свято масляна з’явилася дуже давно ще за часів слов’янського язичництва, у міфології слов’ян вона була святом сонця і відзначалася в день весняного рівнодення, так слов’яни прощалися із зимою, вітали весну та пожвавлення природи. Читать полностью

Лада — богиня літа, любові та краси із давньослов’янської міфології. За повір’ями давніх слов’ян, вона живе в іншому світі під назвою Вирій до весни, коли прокидається, несучи із собою весну. Ім’я богині Лади вперше згадується в епоху Відродження, коли слов’янські історики під впливом своїх французьких, італійських та німецьких колег стали виявляти сильний інтерес до античної Читать полностью

Хорс (дав.рус. Хърсъ) – бог у слов’янському язичництві з невизначеними функціями, один із богів пантеону князя Володимира. Зазвичай інтерпретується, як бог сонця чи бог місяця, чи зовсім, як близнюк Дажбога. Другий за частотою згадки у джерелах слов’янський бог, відразу після Перуна. Значення теоніма також невідоме. Найчастіше його назва асоціювалася з іранським словом, що означає сонце, Читать полностью

Стрибог (дав.рус. Стрибогъ) — божество у слов’янському язичництві. Гіпотетичний бог вітру чи повітря найчастіше згадується у східних слов’ян. Один із богів пантеону князя Володимира. Упоминания в летописях Найраніша згадка в Повісті минулих літ, з тексту якої його ідол згадується серед інших, що стояли на пагорбі, де також були ідоли Перуна, Хорса, Дажбога, Сімаргла і Мокош. Читать полностью

Дажбог (дав.рус. Дажьбогъ) — один із головних богів у слов’янській міфології, особливо у східних слов’ян. Він був богом сонця та його втіленням. На думку сербського релігієзнавця, міфолога Веселіна Чайкановича, він також був пов’язаний із підземним світом, вовками та ковальською справою. Був верховним богом сербського народу та можливим культовим героєм слов’ян. Етимологія імені Етимологія імені Дажбог, Читать полностью

Велес или Волос (дав.рус. Велесъ, Волосъ) — у слов’янському язичництві бог полів, пасовищ та лісів, тобто. посівів, худоби та диких звірів. Його тваринним аналогом є ведмідь, а в християнстві його роль взяв він святий Власій. Є автори, які бачать у ньому слов’янського бога підземного світу, а деякі приписують йому заступництво поезії. Один із найсуперечливіших творів Читать полностью

Перун — один із головних богів слов’янського пантеону, бог-громовержець у слов’янському язичництві. Заступник воїнів, а вся історія Київської Русі це низка нескінченних і кровопролитних воєн. Тому є втіленням сили та свободи для слов’ян і найголовнішим захисником від ворогів. Одна з ранніх згадок про Перуна зустрічається у візантійського історика Прокопія Кесарійського, який жив у VI столітті: Читать полностью

Русалка — жіночий персонаж східнослов’янської міфології, що іноді ототожнюється з німфами, вілами, мавками та богинками. Література про русалок досить широка, і вона доводить неслов’янське походження назви русалок. Народна етимологія пов’язала русалок зі словом русло і тим самим внесла великий внесок у вивчення русалок. Властивості віл і русалок однакові, живуть русалки та віла у воді, полях Читать полностью

Водяний (водяник, водник, водовик тощо) — це дух у слов’янській міфології, що мешкає у воді (в озерах, ставках і вируючих річках), найчастіше біля водяних млинів, і забирає перехожих у воду, щоб зробити їх своїми слугами. Походить із душ потонулих, особливо тих, чиї тіла не були поховані. За іншими повір’ями, водяний — це душі злих, грішних Читать полностью