Русько-візантійська війна 941—944 років
Русько-візантійська війна 941—944 років (Облога Константинополя або похід на Царгород) була четвертою війною Візантійської імперії та Київської Русі. Вона закінчилася перемогою візантійців, попри те, що Візантійська імперія відкупилася даниною від війська князя Ігоря. Русько-візантійський мирний договір 944/945 року підписання якого поклало край війні, став менш вигідним для Київської Русі, ніж ті, що вибив у 907 і 911 рік Олег Віщий.
Князь Ігор Київський правитель Русі розпочав похід на Константинополь із наміром завоювати та пограбувати його у 941 році. Поштовх до початку наступу на Візантію дали хозари, які прагнули помститися візантійському імператору Роману I Лакапіну за переслідування юдеїв. Київська Русь обрала слушний випадок для нападу, оскільки основна частина візантійської армії була зайнята війнами з арабами в Егейському морі та Малій Азії. У травні того ж року військо давньої Русі висадилося на північному узбережжі Малої Азії та розорили Віфінію (давня держава та римська провінція). Імператору Роману I вдалося захистити Константинополь лише з 15 кораблями, оснащеними грецьким вогнем.
Флот Київської Русі вийшов із Босфору і пішов на захід, де пограбував береги Фракії (історична та географічна область на сході Балкан). Однак по дорозі назад він був знищений флотом під проводом Варди Фоки Старшого і Йоанна Куркуаса. Князь Ігор врятувався і втік на північ.
Попри поразку, Ігор зробив ще один похід на Константинополь у 944 році, зібравши нове військо з варягів, слов’ян, полян, русів, тиверців, кривичів та найнятих печенігів. Однак виходячи з помилок минулого походу висунувся кіннотою суходолом. А іншу частину війська відправив морем. Війни вдалося уникнути завдяки згоді візантійського імператора платити данину.
«Не ходи, но возьми дань, какую брал Олег, прибавлю и еще к той дани», — Повесть временных лет
Хоча Повість минулих літ датує похід 944 роком, деякі історики відносять його до 943 року. Найдавніший зберігся пам’ятник новгородського літописання Новгородська Перший літопис молодшого ізводу, містить фрагменти літопису XI століття, де помилково датує похід Ігоря 920 роком і розповідає про повторний похід через рік, що відповідає 943 по більш точній візантійської хронології. Також продовжувач Феофана під цим роком згадує великий похід «турків» під якими греки зазвичай мали на увазі угорців. Похід завершився мирним договором із Візантією, є ймовірність, що давньоруський літописець просто сплутав угорців із печенігами.