Русько-візантійський договір 907 року

Русько-візантійський договір 907 року — це перша угода між Візантійською імперією та Київською Русю. Він був підписаний у роки правління князя Олега та візантійського імператора Лева VI.

Відповідно до «Повість минулих літ», перший русько-візантійський договір був укладений у 907 р. після закінчення походу Олега на Константинополь (русько-візантійська війна 907 року).

У науці цей документ сприймається як попередній договір російсько-візантійського договору 911 року. Текст договору зберігся у Київському літописі. Він перераховує російських підписантів: Карл, Фарлоф, Велмуд, Рулав та Стемід. Олексій Шахматов зазначив, що пізніше список міст було змінено і деякі місця згодом було вставлено. Угода регулювала варязьку торгівлю у Константинополі. У частині міста, названої на честь мученика Маманта, було створено колонію для варязьких купців. Варяги могли увійти до міста через певні ворота, без зброї, у супроводі царської гвардії групами до 50 осіб. Після прибуття вони були зареєстровані імперською владою.

Відповідно до виконаних положень договору, візантійці, присягнувши на мир, цілували хрест, а варяги присягали зброєю, присягаючи своїм богам, Перуну і Велесу.