Русько-візантійський договір 911 року

Русько-візантійський договір 911 року — є одним із перших договорів, укладених між Візантійською імперією та Київською Русю. Йому передує русько-візантійський договір 907 року.

Русько-візантійський договір 911 року — найбільший і докладний договір, укладений між Візантійською імперією та Київською Руссю в 10 столітті. Йому передував договір від 907 р. Договір являє собою перший письмовий документ давньоруського права. Текст документа зберігся в «Повісті минулих літ». У змісті цього договору та пізніших торгових договорів, які Візантія укладала з італійськими торговими республіками, є багато спільного.

Угода складена двома мовами. Воно було підписано особисто візантійським імператором Левом VI Мудрим. Угода була підписана в столиці Візантії Константинополі, яке кілька років тому витримало облогу Київського князя Віщого Олега. Угода не містить фраз, характерних для середньовічних мирних договорів. Текст починається з перерахування підписантів із Росії. Їхні імена виключно норвезькі: Карл, Інґьяльд, Фарульф, Вермунд, Хролаф, Гуннар, Гарольд, Камі, Фрітлейф, Хроар, Ангантир, Лейтульф, Брзо та Стенвіт. Зі статей 3 по 7 договір регулює кримінальне право та положення варязької колонії у Константинополі. Попередня угода передбачала, що варязькі купці могли входити до міста через спеціальні ворота, групами до 50 осіб. Вони оселилися в частині міста, названої на честь мученика Маманта. У договорі також містяться умови успадкування варязьких купців, які померли у візантійській столиці. Глава 8 присвячена морському праву. У наступних статтях йдеться про викуп бранців, статус варязьких найманців на візантійській службі тощо.