Стрибог

Стрибог (дав.рус. Стрибогъ) — божество у слов’янському язичництві. Гіпотетичний бог вітру чи повітря найчастіше згадується у східних слов’ян. Один із богів пантеону князя Володимира.

Упоминания в летописях

Найраніша згадка в Повісті минулих літ, з тексту якої його ідол згадується серед інших, що стояли на пагорбі, де також були ідоли Перуна, Хорса, Дажбога, Сімаргла і Мокош.

«І став Володимир княжити в Києві один, і поставив кумири на пагорбі за теремним двором: дерев’яного Перуна зі срібною головою та золотими вусами, і Хорса, Дажбога, і Стрибога, і Сімаргла, і Мокош.»

Також його згадка є в поемі «Слові про похід Ігорів», де вітри називаються як його онуки.

«Се вітри, внуки Стрибогові, Віють з моря стрілами На хоробрі полки Ігореві.»

Етимологія імені Стрибог

Етимологія імені поділяється більшістю дослідників. Російський та німецький лінгвіст, лексикограф, славіст і балканіст Макс Фасмер виводить його ім’я із давньоіранського *Srībaγa – піднесений бог. Одні дослідники вважають, що Стрибог — це добре божество, інші автори бачать у ньому не просто бога вітру, а грізного бога стихії та навіть похмуру силу в її боротьбі зі світлим початком.

В. В. Іванов і В. Н. Топоров, зазначивши граматичний паралелізм імен Даждьбог і Стрибог (перші частини яких — імперативи «даж» і «стрі», а другі частини — слово «бог»), вказали, що це співвідношення нагадує співвідношення Білобога та Чорнобога у балтійських слов’ян, але Даждьбог та Стрибог не протилежні, а доповнюють один одного: перший наділяє благами, а другий розносить їх.

Топоніми

Відомі слов’янські географічні назви, утворені від імені Стрибога, у тому числі польське містечко Strzyboga поблизу Скерневиць, що дає підстави припускати, що Стрибог є загальнослов’янським богом. В Україні, Волинській області на річці Прип’ять озеро Стрибуж.