Святослав Ігорьович

Святослав Ігорьович (Свѧтославъ Игоревичь) – князь новгородський і Великий князь Київський, син князя Ігоря та його дружини Ольги. Своє правління Святослав провів у постійних військових походах на схід та південь, що призвело до падіння двох могутніх держав у Східній Європі, Хазарського каганату та Першого Болгарського царства. Він також підпорядкував собі численні східнослов’янські племена, розгромив аланів та волзьких болгар, і час від часу укладав союзи з печенігами та уграми.

Його десятирічне правління ознаменувалося швидкою експансією Київської Русі вздовж річки Волги, степу на північ від Чорного моря та на Балканський півострів. За час свого недовгого правління Святослав створив найширшу державу в Європі того часу, а 969 року переніс столицю з Києва до Переяславця на Дунаї. На відміну від матері Ольги, яка прийняла християнство, Святослав залишився вірним слов’янському язичництву. Раптова смерть Святослава в битві з печенігами в 972 році призвела до швидкого розпаду його держави, яка не була більш тісно пов’язана внутрішньо. Також невирішене питання про спадщину призвело до братовбивчої війни між трьома його синами, з якої Володимир I Великий вийшов переможцем.

Ім’я

Святослав був також першим правителем Київської Русі, який, згідно з «Повісті минулих літ», мав повністю слов’янське ім’я, на відміну від своїх предків, які мали імена, що походять зі стародавньої скандинавської мови. Після нього було поширено практику зі слов’янськими іменами (Володимир, Ярослав, Мстислав, …).

Молодість та особисті якості

Про молодість відомо мало, навіть рік народження недостовірний. Батька Ігора було вбито в 945 році слов’янським племенем древлян. Мати Ольга була регенткою в Києві до повноліття Святослава (близько 963 р.). Його вихователем був варяг, на ім’я Асмуд. Святослав не надто цікавився адміністрацією, зате більшу частину часу проводив зі своєю дружиною у боях із навколишніми державами. Відповідно до Повісті минулих літ, у військові походи він ходив без палати, посуду для приготування їжі, м’яса не готував, а натомість різав шматки конини, яловичини чи дичини та смажив їх на вугіллі. Також він не носив намету, а підстилав під себе кінську попону, клав сідло під голову. Те саме зробили воїни з його оточення.

Зовнішність

Він був середнього зросту і статури. На ньому був білий костюм і одна сережка з рубіном і двома перлинами.

Попри те, що його мати Ольга знаходилася в Константинополі, при дворі імператора Костянтина VII Багрянородного в 945 (або 957 році) прийняла християнство, Святослав залишався політеїстом, який шанував слов’янських божеств, таких як Велес і Перун.

Військові походи Схід

Зайнявши престол Київської Русі, він розпочав експансію в басейн річки Волги та причорноморські степи. Там він досяг великих успіхів у завоюванні Хазарського каганату, який вважався однією з найсильніших утворень Східної Європи. Причина конфлікту між російськими та хазарами невідома, одна з можливостей — боротьба за багатий торговий шлях, що пролягав Волгою. Хазар добре заробляли на Волзі податками з торгівлі та транспорту на самій річці. Деякі історики стверджують, що Візантія вмовила Русь розправитися з євреями — хозарами, яких вони не любили при візантійському дворі Романа I Лакапіна.

Святослав вербував східнослов’янські племена для боротьби з хозарами, а тих, хто не хотів приєднатися до нього, нападав і змушував сплачувати податки йому, а не хозарам. Така доля спіткала плем’я в’ятичів. Наступаючи по річках Оке і Волзі, він вдерся в Волзьку Булгарію, яку підпорядкував собі для сплати данини. У тих походах Святослав використовував найманців з племен огузів та печенігів, ймовірно, через відсутність гарної кінноти, яка була у протиборчих сторін.

У 965 році Святослав Ігорьович розбив хозарське місто Саркел і вдерся в місто Керч у Криму. Поруч із Серкелем він збудував поселення під назвою Біла Вежа У 968 або 969 році зруйнував хозарську столицю Атілу. Письменник-мандрівник, котрий відвідав Аттілу після нападу, писав, що від міста нічого не залишилося, навіть листя на деревах. Арабський літописець Ібн Хаукаль пише про напад Святослава на місто Самандар, яке знаходиться в сучасному Дагестані. Проте Святослав не наважився зайняти Північний Кавказ, який був центром хозар. По дорозі назад до Києва він напав на осетин і змусив їх до васалітету.

Вигнання хозар за Волгу відчинило двері торговому шляху в напрямку північ-південь, через степ аж до Чорного моря.

Війна з Болгарським царством

Святослав переміг хозар на користь Візантії, попри те, що за часів його батька Ігоря велася війна між Київською Руссю та Візантією, яка закінчилася поразкою Русі у 944 році. З усім тим, за часів Святослава з Візантією були добрі стосунки, що добре ілюструє факт, зафіксований в літописі Іоанном Скилицею, що Русь послали флот на допомогу Візантії під час походу Никифора Фокі на Кріт.

Никифор Фоке в 967 або 968 році відправив до Святослава свого посланця Калокіру з наміром схилити Святослава до нападу на болгар. При цьому він отримав 15 000 унцій золота. Святослав погодився і вирушив у похід із 60 000 воїнів, включаючи наймані загони печенігів. Болгарський імператор Борис II Болгарський зазнав поразки та було вказано, що Русь займе всю частину північної Болгарії, але тоді печеніги були підкуплені Візантією, яка почала облогу Києва. Мати Ольга та син Володимир знаходилися тоді в місті та після відступу печенігів надіслали грамоту до Святослава, який повернувся і розбив залишки печенігів у районі. Він відмовився передати завойовані території Болгарії Візантії. Після смерті матері Ольги, столиця була перенесена до Переяславля, в гирлі Дунаю, який вважався багатим торговим шляхом. У «Повісті минулих літ» під 969 роком записано, що нова столиця приймалася, як центр нового, де торгівля золотом, шовком, вином та іншими товарами з Візантії йде на захід, кіньми та сріблом з боку Угорщини та Богемії, а шкіра, мед, віск та раби із земель Русі.

Влітку 969 року він розпочав новий похід і розділив Київську Русь на три адміністративні одиниці, якими керували троє його синів. Армія Київської Русі з найманими загонами угорців і печенігів вдираеться в Болгарську Фракію і займає Філіппи, знищуючи населення. Візантійський імператор Никифор у відповідь зміцнив стіни Константинополя і збільшив кінноту. У розпал цих приготувань його було повалено з престолу і вбито наступником і новим імператором Іваном I Цимисхім.

Перша спроба Іоанна I Цимиського відкинути Святослава не вдалося. Війська Русі форсували Дунай і почали облогу Адріанополя, що влітку 970 через свою відносну близькість посіяло паніку на вулицях Константинополя. Наприкінці того ж року Візантія під командуванням Варди Скліра завдала поразки об’єднаним військам Русі, болгар, угорців і печенігів у битві при Аркадіополі, а тим часом Іоанн Цимиський придушив повстання Варди Фокі в Малої Азії та після перемоги повів армію на Балкани та захопив місто Маркіанополь, де Русь тримала частину болгарської царської родини. Йован Цимиський оголосив себе визволителем Болгарії від Святослава. Святослав відступив до міста Доростол (нинішня Сілістра), яке візантійська армія тримала в облозі 65 днів. Побачивши, що він відрізаний, Святослав здався з договором, що залишить Балкани, відокремить Південний Крим від Візантії та повернеться на захід від Дніпра. Святослав зі своїм військом відплив річкою до острова Березань, у гирлі Дніпра, де й зазимував. Там їх застав великий голод.

Похід Святослава на Балкани за Київську Русь не дав результатів, але він придушив Болгарську імперію, яка становила загрозу і для сербських земель. Це спрацювало і на руки Візантії, де Василь II Болгаробійця чотири десятиліття вів бої з болгарами.

Смерть Святослав

Побоюючись, що мир зі Святославом не триватиме довго, візантійський імператор схилив печенізького хана, Куря, вбити Святослава до того, як він дістанеться Києва. Це відповідало політиці, викладеної Константином VII Багрянородним в De Administrando Imperio, з розпалювання ворожнечі між Руссю і печенігами. Згідно зі слов’янським літописом, Свенельд намагався попередити Святослава, щоб той уникав дніпровських порогів, але князь знехтував його мудрою порадою і потрапив у засідку і був убитий печенігами, коли намагався переправитися через пороги у Хортиці на початку 972 року. Хроніка повідомляє, що з його черепа було виготовлено чашу печенізьким ханом.

Після смерті Святослава напруженість у стосунках між його синами зростала. Між його законними синами, Олегом та Ярополком, спалахнула війна 976 року, після закінчення якої Олега було вбито. У 977 році Володимир втік з Новгорода, рятуючись від долі Олега, і вирушив до Скандинавії, де зібрав військо варягів і повернувся в 980 р. Ярополк був убитий, і Володимир став одноосібним правителем Київської Русі.