Велес

Велес или Волос (дав.рус. Велесъ, Волосъ) — у слов’янському язичництві бог полів, пасовищ та лісів, тобто. посівів, худоби та диких звірів. Його тваринним аналогом є ведмідь, а в християнстві його роль взяв він святий Власій. Є автори, які бачать у ньому слов’янського бога підземного світу, а деякі приписують йому заступництво поезії. Один із найсуперечливіших творів у галузі давньослов’янської віри, відомої як Велесова Книга.

За однією з теорій на нижніх гранях Збручського ідола є зображення Велеса як покровителя підземного світу мертвих, бога скотарства та торгівлі.

Функції

Велес за своїми функціями дуже різнобічне божество і згідно з деякими гіпотезами ще до часів Київської русі у Велесі слов’яни бачили бога, який піклується про їхню їжу. Це стосується ще збирально-мисливського суспільства, коли він, як ведмідь лісовий цар, стежив за тим, щоб дичини та плодів було достатньо для людей, але він також дбав про тварин і рослини, захищаючи їх від людей. Після переходу до землеробсько-тваринницького типу громади він також дбав про посіви та скотарство. Він відповідав за те, щоб урожай був достатнім і по можливості рясним, щоб його не занапастив град або якась морова виразка, щоб худоба розмножувалася і не страждала від хвороб і голоду. Що додає йому також функції божества землеробства.

Також за низкою припущень вважається, що теріоморфною (грец. ther, os – дика тварина, morphe – вигляд) і початковою формою Велеса був Ведмідь, який був лісовим царем, що дбав про лісових тварин і плоди, а також про сам ліс. Що також стосується ще часів збірно-мисливського суспільства. Цей образ дуже популяризований у неоязичності.

Таким чином з переходом у землеробсько-тваринницькому типу громади, слов’яни вважали Велеса покровителем посівів і молилися йому про багатий урожай. Ці вірування збереглися в так званому звичаї Велесова або божа борода, як її називають, є перший (або останній) сніп зерна, який пов’язують і після зрізання кладуть на гору комори або зберігають у будинку. Зерна з цієї зв’язки застосовуються, як перші для посіву на наступний рік, але і для приготування борошна, з якого потім роблять особливі хліби, а у сербів з цього борошна робили слов’янські коржики.

У літописах описували часи починаючи з кінця VIII ст. і далі, Велес в основному згадується саме як скотний бог тобто бог скотарства. Тому щодо періоду існування Київської Русі варто все ж відносити його саме до цієї функції. Нижче наведено приклади з Повісті минулих літ у записах описували події 907 і 971 років. Ще одну гіпотетичну функцію поезії та піснеспіву тих часів можна підкреслити з поеми «Слово о полку Ігоревім» де Боян (гіпотетичний поет) названий «Велесовим онуком».

Згадки у давній літературі

Велес він же Волос неодноразово згадується в різній старій слов’янській літературі, що збереглася і до наших часів. Наприклад, у літописі «Повість минулих літ», поема «Слово о полку Ігоревім», синопсис «Про ідолів Володимирових» та ін. найважливіші джерела історії слов’янського язичництва та культури.

Повість минулих літ

Волос двічі згадується в Повісті минулих літ, але обидва рази тільки як «Волос», але не «Велес». Перша згадка у ПМЛ датується під 907 роком під час укладання російсько-візантійського договору:

«Олега з чоловіками його водили до клятви за російським законом, і клялися ті своєю зброєю і Перуном, їх богом, і Волосом, богом худоби, і затвердили мир.»

Наступного разу ім’я Волоса згадується у ПМЛ під час чергового російсько-візантійського договору 971 року:

«Якщо ж не дотримаємося чогось із сказаного раніше, нехай я й ті, хто зі мною та піді мною, будемо прокляті від бога, в якого віруємо, — у Перуна та у Волоса, бога худоби, і нехай будемо жовті, як золото , і своєю зброєю будемо посічені.»

Далі ніяких згадок даного язичницького бога немає, можливо це пов’язано з тим, що в 988 році відбулося хрещення Київської Русі, а ПМЛ, бувши церковною літературою, лобіює інтереси християнської віри зводячи язичництво нанівець.

Слово о полку Ігоревім

На самому початку поеми Боян (дав.рус. Боян) гіпотетичний давньоруський поет-співак, який був попередником автора «Слова» названий онуком бога Велеса:

«Або так оспівати тобі, Боян, Онук Велесов, наш військовий стан: “За Сулою коні іржуть. Слава в Києві дзвенить, У Новеграді труби гучні трубять, У Путивлі прапори лайки стоять!”»

Київський Синопсис «О ідолах Володимирових»

Першим згадується Перун, бога грому, блискавки та хмар дощових, за ним іде одразу Волос бог худоби:

«Другий ідол був Волс, бог худоби.»

Далі перераховуються боги не згадані в ПМЛ такі як Позвізд (Погвізд, Похвіст), Лада, Купало

Велес після Хрещення Русі

Після прийняття християнства на Русі Велес ототожнювався зі св. Власієм — покровителем худоби особливо корів. Перший храм, присвячений святому Власію, було закладено князем Володимиром відразу після Хрещення Русі на Поділі. Вшановується в православній та католицькій церкві. У православній церкві день пам’ять 11 лютого за юліанським календарем, а католицькою 3 лютого. В Україні день святого Власа припадає на 24 лютого.

Велесова книга

Велесова книга — це фальсифікація, книга, в якій нібито розповідають давню слов’янську релігію та історію.

Сьогодні у наукових колах (як серед істориків, так і серед лінгвістів) загальноприйнятою та широко задокументованою думкою є те, що це підробка. Книга містить релігійні уривки та історичні записи, що перетинаються з більш певними. Події, згадані у книзі, можна датувати VII століттям до нашої ери, аж до IX століття нашої ери.

Попри не автентичність цієї книги, неоязичники використовують її як свій священний текст.

Велес у неоязичництві

Велес користується особливою популярністю у неоязичництві. Серед сучасних художників неоязичницької спрямованості його образ посідає друге місце після Перуна, а його ім’ям називається ряд громад та об’єднань громад на територіях слов’янських народів, наприклад таких, як:

• «Велесове коло» — союз, створений 1999 року шляхом об’єднання кількох слов’янських неоязичницьких громад.
• «Московська Велесова громада»
• «Велесова стежка»
• «Велесів народ» – чеська релігійна громада
• «Велесові онуки»

Також сьогодні існує свято присвячуючи богу Велесу:

Велесова ніч — це сучасне свято, яке наслідує слов’янські язичницькі обряди інших свят, таких як Зелені святки (Русалії, Русальний тиждень), свято Купала і т.д. присвячуючи їх богу Велесу. Відзначається в ніч з 31 жовтня по 1 листопада і популяризований та протиставлений, як слов’янський аналог Хелловіну у його загальному розумінні свята задобрювання та відлякування нечистої сили. За помилковою гіпотезою деяких неоязичників, це свято відзначається ще з часів Київської Русі, що піддається серйозній критиці, оскільки перша його згадка припадає на 2003 рік у книги «Велес» російського неоязичника Іллі Черкасова.