Ярополк Святославич

Ярополк Святославич (др.рус. Ꙗропълъкъ Свѧтославличь) — великий князь київський з 972 року до 980, старший син князя Святослава Ігоровича.

Біографія

Дата народження та ім’я матері невідомі. Вперше згадується в «Повісті минулих років» за 968 рік. Під час нашестя печенігів на Київ княгиня Ольга зустріла облогу в місті зі своїми трьома онуками, одним із яких був Ярополк. Перед походом отця Святослава на Константинополь у 970 році. Він передав владу в Києві Ярополку. У 972 році залишки війська Русі повернулися до Києва зі Свенельдом на чолі та з повідомленням, що Святослав загинув у битві з печенігами під Дніпром, потім син Ярополк став князем київським, а молодшим синам Володимиру та Олегу було дано владу над іншими частинами Київської Русі.

Проте невдовзі після смерті Святослава між Ярополком та його братами розпочалася громадянська війна. За одним із літописів, брат Ярополка Олег вбив Люта, сина головного радника Ярополка та воєначальника Свенельда.

У помсту і на настійну вимогу Свенельда Ярополк пішов війною на свого брата і вбив його. Потім Ярополк відправив своїх людей у Новгород, але Володимир втік, отримавши звістку про смерть Олега «за море». Ярополк став одноосібним правителем Русі.

У 980 році Володимир повернувся з варязькими найманцями та напав на Ярополка. По дорозі до Києва Володимир захопив Полоцьк, бо Рогнеда, дочка полоцького князя Рогволода, віддала перевагу Ярополка. Володимир змусив Рогенду вийти за нього заміж. Потім Володимир захопив Київ за сприяння боярина Блуда, котрий після смерті Свенельда став головним радником Ярополка. Блуд зрадив Ярополка, порадивши йому втекти з Києва до міста Родні при гирлі річки Рось. Володимир осадив Родне та змусив Ярополка голодом вести переговори. Ярополк повірив обіцянкам Блуда та його брата про мир і поїхав у ставку Володимира, де був убитий із засідки двома варягами.

Ярополк карбував власні гроші, перші в Київській Русі, які були схожі на арабські дирхеми.

Передбачуване хрещення

Що стосується сучасних іноземних джерел, Ламберт Херсфельдський повідомляє, що на Великдень 973 року імператора Священної Римської імперії відвідали посланці з Русі (legati gentium Ruscorum). У пізніші століття говорили, що Ярополк також обмінювався послами з татом. Хроніка Адемара Шабанського та житіє святого Ромуальда (Петр Даміані) документують, як святого Бруно Кверфуртського було послано на Русь і досяг успіху у зверненні місцевого короля (одного з трьох братів, що правили земля) до християнства. Оскільки обидва тексти рясніють анахронізмами, Володимир Пархоменко вважає, що діяння Бруно були об’єднані з діяннями його попередників, Адальберта Празького та кількох анонімних місіонерів, які діяли у Східній Європі під час правління Оттона II.

Наслідуючи цей хід думки, радянський і російський історик і філолог Олександр Назаренко припускає, що Ярополк пройшов деякі попередні обряди хрещення, але був убитий своїм зведеним братом-язичником (власні права якого на престол були сумнівні) до того, як він зміг бути офіційно прийнятий у християнську віру. Будь-які відомості про хрещення Ярополка за латинським обрядом замовчуватимуться пізнішими православними літописцями, які ревно бажали зберегти для майбутніх поколінь образ Володимира як російського апостола. Відомо, що син Володимира Ярослав наказав викопати кістки Ярополка, охрестити їх і віддати землі в Десятинній церкві.