Статья из Википедии “Полонізми”

Полонізми у мовах світу

У більшості мов світу полонізми означають тільки польські реалії і предмети національної культури (гетьман, злотий, мазурка, пан, пончики, сейм). Проте, у мовах народів, що здавна сусідували з Польщею (німецька, руська, чеська) сфера їхнього вживання набагато ширша, а у мовах країн, що тривалий час перебували у складі польської держави (білоруська, українська) вони становлять значну частину лексики.

В українській мові

Поряд з руською, польська мова справила найзначніший вплив на сучасну українську. Це пояснюють, передусім, тривалим перебуванням більшої частини території сучасної України у складі польської держави. Проблема ролі полонізмів у її формуванні до кінця не розв’язана й досі. За різними оцінками, до полонізмів можна віднести до 1 700 слів у лексиці сучасної української мови, засвідченої у словниках. За всю історію української мови було запозичено близько 17 000 слів з польської. Польські запозичення наявні у різних лексичних сферах: це як загальновживана лексика (влада, ґудзик, коштувати, пан, рахунок), так і діалектизми (амбасада, аґенція, екзильпацьорки, упосліджувати), а також екзотизми (ксьондзсейммазуркакреси).

Серед запозичених польських слів чимало таких, що походять від праслов’янської і часто мають етимологічні відповідники в сучасній українській, староукраїнській або давньоруській мовах. Деякі з них зберігають в українській свої давні значення (міць, промінь, скроня, дзбан, чер­воний при питомо українських міч, поромінь, скороня, джбан, черлений), інші зазнали певних семантичних змін ще в польській мові (плентатися, цнота при українських плутатися, чеснота)[6].

Польська мова стала посередником для входження до українського лексичного фонду великої кількості слів німецького і латинського походження, передусім, науково-культурної термінології й технічної лексики.

З праслов’янських часів українці і поляки були сусідами, тому між ними існували і тісні мовні зв’язки. Поряд з впливом на українську польської мови відбувався і зворотний процес — українська впливала на польську як у фонетичному, так і в лексичному планах. У сучасній польській мові існує значна частка українізмів (czereśnia, hodować, hołoble, hreczka, koromysło, mowa, porohy).

Див. також: Українсько-польські мовні зв’язки та Українізм

Проблема полонізмів

На думку низки дослідників, польська мова збагатила староукраїнську новими словами й словотворчими елементами, а також послугувала джерелом для проникнення до неї величезної кількості спеціальних термінів зі західноєвропейських мов (латини, німецької, французької). Якщо вплив руської мови викликає здебільшого негативну оцінку (насаджування руської через «теорію офіційної народності», пізніше — через «теорію злиття мов»), польський вплив оцінюється досить схвально: його пояснюють «тісним контактом української й польської спільнот в умовах проживання на території однієї держави». Втім, є інший погляд на можливість таких контактів: так, І. І. Огієнко зазначає, що «власне аж до останнього часу не було добрих шляхів на Україні, які вможливлювали б скоре й широке розповсюдження польських позичок серед народніх мас»В. Шимановський пише щодо впливу польської на народну українську мову XVI—XVII ст.: «про цей вплив ми можемо говорити лише настільки, наскільки він відбився в літературних пам’ятках, які дійшли до нашого часу, і залишив свої сліди в сучасних наріччях». Українські мовознавці[хто?] позитивно ставляться до активного засвоєння польських слів, якщо разом з ними з’являлися нові поняття і розширювалася семантична структура української мови. Запозичення ж синонімів до вже наявних українських слів оцінюється ними негативно.

Прагнення звільнити українську мову від росіянізмів наприкінці XX — початку XXI ст., спричинює, серед іншого, впровадження до активного слововживання забутих і діалектних полонізмів. Серед слів, замінюваних останнім часом полонізмами, наявні й питомо українські слова (амбасада, атентат, інвазія, мілітарний, офензива замість посольство, замах, навала, військовий, наступ).

Тема полонізмів може набувати і політичного забарвлення. У руських шовіністичних колах поширена точка зору, згідно з якою українська мова є не самостійною слов’янською мовою, а одним з говорів руської, у якому присутня значна кількість польської лексики. Прихильники цієї теорії вказують на численні україно-польські лексичні паралелі, відсутні між українською і руською, пояснюючи їх масовим засвоєнням польської лексики за часів Речі Посполитої. Наведені україно-польські лексичні паралелі не завжди виявляються полонізмами в українській, часто вони мають спільне праслов’янське походження, іноді являють собою приклади українізмів у польській (гречкосій, мова).

Див. також: Суржик та Концептуальна українофобія

Виявлення полонізмів

Ідентифікація полонізма є непростою задачею. Сам по собі збіг українського й польського слів не може бути підставою розглядати його як польське запозичення: вони можуть мати загальнослов’янське походження. На польське походження слова вказують такі ознаки:

1. Фонетичні:

  • Наявність характерних для польської мови неповноголосних сполучень, що являють собою рефлекси слов’янської метатези плавних:
    • Сполучення trot на місці прасл. *tort (промінь, крот, стокротка);
    • Сполучення tłut на місці прасл. *tъl̥t (слуп, тлустий, тлумок, тлучок);
  • Сполучення «-дз-» (дзьоб): прасл. *dz у східнослов’янських мовах перейшов у [z], у польській зберігся як африкат [dz];
  • Наявність звука [g] («ґ») (замість природного для української [ɦ], «г»), де він походить від польських [g], [k]: аґрус, ґанок, ґніт, ґрати, ґудзик. Особливо багато слів зі звуком «ґ» у західноукраїнських говірках, проте, не всі з них мають польське походження: деякі є мадяризмами і германізмами, а деякі і питомо українськими словами (дзиґа);
  • Збереження праслов’янського суфікса *dl (*dьl): вагадловиделкаковадлоповидло, простирадло, чуперадло (пор. пол. mydło, szydło, widły, що відповідають українським мило, шило, вила)
  • Пом’якшення праслов’янського кореня *vьx (зáвше)
  • Рефлекси праслов’янських носових голосних «он», «ом», «ен», «ун» (замість питомо українських «у», «я»): венгерець, вензель, вонпити, ксьондз, хорунжий.

2. Словотвірні:

  • Наголошений суфікс «-ов(ий)» у відіменникових прикметниках може в низці випадків свідчити про польське походження слова (адресо́вий, безпредмето́вий, безтерміно́вий, бензино́вий, вагоно́вий, ванільóвий, шабльонóвий). Він походить від праслов’янського суфікса-нарощення -ov- типу відмінювання з основою на *-ǔ, але існує відповідний питомо український суфікс, що може як наголошуватися (медо́вий), так і не наголошуватися (верхови́й, домови́й, низови́й, передови́й);
  • Суфікс -іст(а)/-ист(а) (баліста, басиста, органіста, цимбалиста);
  • Суфікс -ця на позначення особи переважно чоловічої статі (дорадця, радця, райця);
  • Суфікс -іськ(о) / -иск(о) замість -іще, -ище (становисько);
  • Приставка «за-» — зі значенням досягнення результату (заадресувати, забавитися, запомога, запродати, зателефонувати, затитулю(у)вати).

3. Морфологічні:

  • Жіночий рід низки галіцизмів — замість чоловічого при запозиченні через руську (ґрипа, девіза, діягноза, екзекутива, екстаза, еліпса, жакета, консоля, редута — проти грип, девіз, діагноз, екзекутив, екстаз, еліпс, жакет, консоль, редут);
  • Поширене закінчення «-а» іменників чоловічого роду (асиста, басиста, ідіота, органіста, цимбалиста). Втім, досить поширене закінчення «-а» й у питомо українських слів чоловічого роду (зануда, паливода, рибалка);
  • Нульове закінчення іменників, які мають закінчення «-а» у разі запозичення через руську мову (діядем, монополь, теорем, цитат — проти діадема, монополія, теорема, цитата).

Явними полонізмами є спільні україно-польські слова, які у самій польській є запозиченнями зі західноєвропейських мов (переважно німецької і латинської). До української вони потрапили, дещо змінивши свій фонетичний характер (аґрус, ґрати, шинка, шукати, ярмарок).

При запозиченні польських слів до української з ними могли відбуватися такі зміни:

  • Поява протетичного звука [ɦ] («г») перед початковим [a] (гармата);
  • Зміна польського «f» на «хв», «х» (хвіртка, хурман)
  • Заміна носових ęą на українські «ен», «он», у старих запозиченнях — «я», «ун» (венгерець, вензель, ксьондз, вонтпити, пончик, цвях, хорунжий)

Див. також: ПовноголоссяСлов’янські носові та Метатеза плавних у слов’янських мовах

Найбільш уживані полонізми

Більшість слів подаються та відсортовані за підкатегоріями згідно з «Етимологічним словником української мови» Інституту мовознавства імені О. О. Потебні НАН України. Інші джерела вказані в примітках і коментарях.

  • Ба́зграти < bazgrać («невміло, погано писати»), не зовсім ясного походження;
  • Бачити < baczyć («звертати увагу»; первісно — «бачити») < прасл. *ob-ačiti, від *oko[ком. 1]. Існують інші версії походження польського слова[ком. 2], а також спроби виведення українського бачити з інших мов[ком. 3];
  • Бидло < bydło (первісно — «житло»), від być («бути»);
  • Благати < błagać < д.-чеськ. blahati («величати»), пов’язане з укр. благо;
  • Блюзни́ти, блюзнір < bluźnić («богохульствувати»), д.-пол. bluźnierz < прасл. *bljuzniti, пов’язане з *bljuzgati («вивергати з себе»);
  • Блякнути < blaknąć, якому відповідає питоме [бле́кнути]. Зазнало впливу пол. blady («блідий»);
  • Брама < brama < д.-пол. brana («в’їзд, вхід до будови, великі двері, ворота»; «передмур’я»; «ключ»; «дорога, підхід, приступ») < д.-чеськ. brána («оборонні укріплення, окоп, шанець»);
  • Братерський < braterski, від д.-пол. bratr («брат»)[19][ком. 4];
  • Булка < bułka < прасл. *bul-a («куля, ґуля»), пов’язане з укр. булава. Менш імовірне виведення з романських мов (фр. bouleітал. bulla) або давн.в-нім. būlla;
  • Вагатися < wahać się < чеськ. váhati, від váha («вага»);
  • Вежа < wieża, якому відповідає дав.-рус. вѣжа < прасл. *věža. Замість очікуваного *віжа;
  • Велебний, превелебний < wielebny, przewielebny, від *wielba, що пов’язане з *wieli («великий»);
  • Вельми < wielmi, якому відповідає дав.-рус. вєльми < прасл. *velьmi. Замість очікуваного *вільми́[ком. 5];
  • Вензель < węzeł, якому відповідає питоме вузол < прасл. *vǫzlъ;
  • Вибачати, пробачити < wybaczać (первісно — «побачити, роздивитися»)[ком. 6]przebaczyć («недобачити, пропустити»), від baczyć;
  • Виделка < widelec, widelca, від widły («вила») < прасл. *vidlo. Зазнало зближення з питомим вилка;
  • Визволити < wyzwolić, від wola («воля»)[ком. 7];
  • Виконати < wykonać, від konać («конати»);
  • Вилога < wyłóg, wyłoga[24][25], від łożyć (д.-пол. «класти»);
  • Вирва < wyrwa[24], від wyrwać («вирвати»);
  • Вирок < wyrok, від wyrzekać («висловлювати»);
  • Виховати < wychować, від chować («ховати»; «вирощувати»);
  • Влада < władza < чеськ. vláda. Припускається можливість прямого запозичення з чеської мови[ком. 8];
  • Власний < własny < д.-чеськ. vlastní («той, що перебуває під владою, у володінні»), від vlast («батьківщина»);
  • Властивий < właściwy (також: «власний») < д.-пол. włościwy, від włość («земля, володіння»), якому відповідає питоме волость. Зазнало впливу пол. władać, własny;
  • Волати < wołać[28][29], не зовсім ясного походження[ком. 9];
  • Вправа, вправний, вправлятися < wprawa («вправність»), wprawny, wprawiać się («тренуватися»), від prawy («належний»);
  • Гасати < hasać[31], від вигуку [hasa], утвореного з вигуків ha + sa[ком. 10];
  • Гасло < hasło < чеськ. heslo < прасл. *gъslo[33];
  • Го́йний («щедрий, багатий») < hojny < д.-чеськ. hojný < прасл. *gojьnъ, пов’язане з *goj («достаток»), від *gojiti;
  • Груз < gruz («уламки муру, скель, руїни»; «щебінь»), що споріднене з укр. груда;
  • Ґедзь < giez < північне прасл. *gъzъ (*gyz-)[ком. 11];
  • Ґречний < grzeczny, що походить від виразу k rzeczy («до речі»);
  • Ґудзик < guzik < прасл. *guzъ («вузол»; «ґуля, пухлина»)[ком. 12];
  • Даремний < daremny[36] < прасл. *darъmьnъ[37]. Замість очікуваного *даромний;
  • Дзбан < dzban, якому відповідає питоме джбан < прасл. *čьbanъ;
  • Дзьоб < dziób, від dziobać < dziubać[ком. 13]. Зазнало впливу пол. zobać («їсти, дзьобати»);
  • Длубати < dłubać, якому відповідає питоме довбати;
  • Добре («гаразд») < dobrze, якому відповідає дав.-рус. добрѣ[40]. Замість очікуваного *добрі[ком. 14];
  • Докладний < dokładny, від dokład («додаток»);
  • Допіру < dopiero, якому відповідає питоме [допе́рва, допе́рво], від прасл. *do рьrvъ («ото вперше»)[ком. 15];
  • Досвідчений < doświadczony, від doświadczyć («засвідчити»);
  • Досконалий < doskonały (первісно — «закінчений»), від konać < прасл. *konati;
  • Дотик, діткливий < dotyk, dotkliwy[44], від dotknąć się[45] («доторкнутися»)[ком. 16][ком. 17];
  • Дощенту < д.-пол. do szczętu («до кінця, остаточно») < do szczątku < do szczadku (первісно — «до потомства»), споріднене з нащадок;
  • Дриґати < drygać («підскакувати»; «тремтіти»; «тривожитися»), якому відповідає питоме дрижати, здригатися;
  • Єднати < jednać[ком. 18], від jeden («один»);
  • Же́брати, жебрак[50] < żebrać («просити милостиню»), żebrak < чеськ. žebrati < д.-чеськ. škebrati («канючити»), можливо, контаміноване з давн.в-нім. sefer («блукач, волоцюга»);
  • Жодний < żaden < *żeden, що є спрощенням виразу *niże jeden («ні один»). Зазнало впливу пол. każdy («кожний»);
  • Завжди < zawżdy, утворене із za + wżdy < wszegdy, якому відповідає питоме завсіди;
  • Завзятий < zawzięty, від zawziąć się («затятися») < wziąć («взяти»);
  • Завше < zawsze, що походить від виразу za wsze (czasy) — «на всі (часи), весь час»[51];
  • Залицятися < zalecać się («похвалятися»; «підлещуватися»), що є зворотною формою від zalecać («доручати»; «рекомендувати»). Зазнало зближення з питомим лице;
  • Зальоти («залицяння»; «любовні пригоди») < zaloty < д.-пол. zaleta, пов’язане з zalecać się. Зазнало впливу пол. zlot («зліт»);
  • За́мок < zamek («замо́к»), що скальковане з сер.-в.-нім. slōʒ, яке в свою чергу калькує лат. clūsa;
  • Засада, засадничий < zasada[24], zasadniczy[52], від zasadzić się («спертися, знайти опору в чомусь»)[53];
  • Зброя < zbroja, від broić («пустувати, витворяти»; первісно — «рубати»), або від прасл. *brьjǫ, briti («брию, брити»);
  • Збруя < zbrój («упряж») < zbroja;
  • Звитяга < ст.-укр. звитѧжство[54][55] < д.-пол. zwycięstwo, від wyciężyć < wiciądz («витязь») < прасл. *vitędzь < прагерм. *wīkingaz («житель затоки»; «вікінг»);
  • Зграбний < zgrabny, від grabić («гребти, чистити, скребти»);
  • Зграя < zgraja, від grać («валувати», про собак);
  • Зиск < ст.-укр. изыскъ[56] < д.-пол. zysk[57], від zyskać («одержати прибуток»; первісно — «відшукати»);
  • Зичити < [zyczyć] < życzyć < *żytczyć («давати до вжитку»), від żytek («пожиток, ужиток»);
  • Зненацька < znienacka, від nadzieja («надія»);
  • Зрада, зрадити < zdrada, zdradzić. Вважається калькою сер.-в.-нім. ver-raten («зрадити»; первісно — «поганою радою завдати шкоди»);
  • Зухвалий < zuchwały < д.-пол. zufały < zupwały, від zupwać («втратити віру, надію»);
  • Істота, істотний < istota, istotny < прасл. *istota, від *istъ («той самий, дійсний»);
  • Карк, карколомний < kark («потилиця») < прасл. *kъrkъkarkołomny, що калькує нім. halsbrecherisch[58];
  • Картати < [kartać] («намовляти»), karcić («дорікати, картати») < прасл. *kъr̥titi, що, можливо, пов’язане з укр. кортіти;
  • Кат, катувати < kat («кат»; заст. «лихо, нещастя»), katować. Пов’язується з катати, з огляду на колишнє знаряддя катування у вигляді колеса;
  • Катеринка < katarynka < нім. die schöne Katharine («прекрасна Катерина»)[ком. 19];
  • Кеп, кепкувати, кпини < kiep («дурень»), kiepkować («глузувати»), kpiny («глузливі жарти»), від kiep («бевзь») < прасл. *kъp-;
  • Клус < kłus < прасл. *klusati, *kljusati, *kъlsati;
  • Ковадло < kowadło, від kować («кувати»);
  • Кодло < godło («умовний знак»; заст. «родове гасло»);
  • Коляска < kolaskaзменш. від kolasa < д.-пол. kolosa < прасл. *kolesa («віз», буквально — «колеса»);
  • Конюшина < koniczyna < д.-пол. konicz < konik[60];
  • Кошторис < kosztorys, утворене з koszt («витрати, вартість») + rys («риса»; «начерк»);
  • Краля < kralka («картяна дама») < д.-чеськ. králka («королева»), від král («король»);
  • Кревний < krewny, від krew («кров»);
  • Кріль < królik, від król («король»), що калькує сер.-в.-нім. küniklīn;
  • Крок < krok < прасл. *krokъ;
  • Кувалда < рос. кувалда < біл. кавадла («ковадло») < пол. kowadło;
  • Курок < рос. курок < пол. kurek («півник»), що калькує нім. Hahn;
  • Лепський < łepski < [łebski] («розумний»; «чималий»; «хвацький»; «гарний»), від łeb («голова»). Зазнало впливу пол. lepszy («ліпший»);
  • Лист < ст.-укр. листъ («грамота»; «лист, послання»)[61] < д.-пол. list[62];
  • Лік, лічити < lik («кількість»), звідки й дав.-рус. ликъ («лічба, кількість»); liczyć, якому відповідає питоме [личи́ти] < прасл. *ličiti[ком. 20];
  • Лохина < łochynia, від włochyni, włochaciny («аґрус»), що споріднені з волос, волохатий;
  • Лягавий < рос. легавый < пол. legawy («ледачий, сонний»), від прасл. *lěgati («лягати»);
  • Мешкати < mieszkać («проживати»; первісно — «гаятися»)[64], якому відповідає питоме [мі́шкати] («гаятися»; «жити, проживати деякий час»)[65] < дав.-рус. мѣшькати[66];
  • Мисливець < д.-пол. myśliwiec (сучасне myśliwy), від myśl («думка»);
  • Міць < moc, якому відповідає питоме міч < прасл. *mogtь;
  • Можливий < możliwy, від móc («могти»)[67][68];
  • Можна < można, що походить від еліпсису виразу (jest) rzecz można — «(є) річ можлива»[69];
  • Мотлох < motłoch («набрід, чернь») < діал. прасл. *motъloxь, *mоtъlахъ[ком. 21]. Але може бути й запозиченням у польську мову з української[71];
  • Мружити < mrużyć, пов’язане з mrugać («моргати»);
  • Набаки́р < na bakier, утворене з na + bakier < нім. back kehren («назад повертати»);
  • Набути < nabyć, від być («бути»)[ком. 22];
  • Навіть < nawet (первісно — «нарешті»), утворене з na + wet («закінчення судової справи») < сер.-в.-нім. wet («винагорода за закінчення судової справи»);
  • Навмисно < навмисне < naumyślnie, від umyślny, якому відповідає питоме умисний;
  • Надра < nadro («пазуха»), якому відповідає питоме [нідро́] («лоно, надра») < дав.-рус. нѣдро, ꙗдра («надра, глибина, нутрощі, лоно»);
  • Надто < nadto, утворене з nad + to («те», «це»);
  • Нанівець < внівець < wniwecz, утворене з w + niwecz («ні в що»);
  • Нарис < narys («накреслена лінія»; «ескіз»; «план»), від narysować («нарисувати»)[ком. 23]. Але може бути й запозиченням з чеськ. nárys («накреслення, ескіз, намітка»; «виклад справи в головних рисах»);
  • Натхнення < natchnienie, утворене з na + tchnąć («дихати»)[ком. 24];
  • Небіжчик < nieboszczyk < д.-пол. niebożec, від niebogi («померлий, покійний»);
  • Неборак < nieborak («бідолаха»), що є фонетично нерегулярним новотвором від niebożę (замість niebożak)[ком. 25];
  • Недолугий < niedołęga («немічна, млява людина»; «недотепа»; «каліка»; «імпотент»), не зовсім ясного походження;
  • Нівечити < niweczyć («руйнувати», буквально — «обертати в ніщо»), від niwecz («в ніщо»), яке складається з ni («ні») + we («в») + cz з прасл. *čь («що»). Паралельне до незасвідченого укр. *нівощити («псувати, руйнувати, знищувати»), звідки й [незнівощи́мий] («незруйновний»);
  • Нікчемний < nikczemny, що походить від виразу ni k(u) czemu (godny) — «ні до чого (не придатний)»[ком. 26];
  • Обиватель < obywatel («громадянин») < чеськ. obyvatel («житель»), від býti, bývati («бути»);
  • Обіцяти < obiecać < прасл. *ob-vět-jati, споріднене з відвічати;
  • Олівець < ołówek, від ołów («свинець»);
  • Освіта < oświata («просвіта»; первісно — «світло, яскравість»), від oświecić («просвітити»)[78][79];
  • Отримати < otrzymać, від trzymać («держати»);
  • Ошукати < oszukać, від szukać («шукати»). Можливо, є калькою н.-в.-нім. versuchen («спокушати»), утвореного від suchen («шукати»);
  • Пан < pan < прасл. *gъpanъ < ір. *gu-pāna-/*gau-pāna- («коров’ячий пастух, охоронець скоту»);
  • Пантрувати < patrzyć («дивитися»), opatrywać («забезпечувати»), що зазнало впливу [pantrować] («нишпорити, проникати»);
  • Партач < partacz («поганий ремісник»), від partać («халтурити»);
  • Паршивий < parszywy, від parch («парші»);
  • Пас < pas < д.-чеськ. pás[80] < прасл. *pojasъ («пояс»);
  • Певний < pewny, від д.-пол. pwa («надія») < pwać < прасл. *pъvati, звідки й питоме уповати;
  • Пекло, пекельний < piekło[ком. 27] < д.-чеськ. peklo[ком. 28] < прасл. *pьkъlъ («смола»)[81]piekielny[83], якому відповідає питоме [пеко́льний][84] < прасл. *pьkъlьnъ[85];
  • Пильнувати < pilnować, від pilny, якому відповідає дав.-рус. пильнꙑи («винятковий, видатний»);
  • Підлий < podły, не зовсім ясного походження;
  • Піклуватися < ст.-укр. пѣкловатисѧ («турбуватися, опікуватися»)[86][ком. 29] < д.-пол. piekłować się («робити, створювати пекло»; «гніватися») < д.-чеськ. peklovati se («сваритися, лютувати») < pekliti se, від peklo («пекло»)[88]. Припускається також власний розвиток з дав.-рус. пєчи сѧ[ком. 30];
  • Плаз < płaz («плазун»), від [płazać] («плазувати») < д.-пол. płazić, що є ітеративом до давнішого płozić («повзти»). Але може бути й запозиченням з чеськ. plaz («плазун»), якому відповідає питоме полоз;
  • Плаский < płaski, якому відповідає питоме плоский < прасл. *ploskъ;
  • Плентатися < [plętać się], при літературному plątać się («плутатися»);
  • Пломінь < płomień, якому відповідає питоме поломінь, полум’я;
  • Плохи́й < płochy («легковажний»; «необачний»; «пустотливий»; заст. «полохливий»; д.-пол. «незначний, дрібний»), якому відповідає питоме полохливий;
  • Пляма < plama < д.-пол. plana, якому відповідає питоме [плена́] («тріщина в металі»);
  • Повидло < powidła, не зовсім ясного походження;
  • Поєдинок < pojedynek, від jeden («один»);
  • Покута < pokuta («спокутування провини»; «кара») < д.-чеськ. pokuta («покаяння»; «штраф»), від pokutiti («призначити кару»)[90];
  • Пончик < pączek («брунька»; «пиріжок, смажений у жирі»), від pękać («розпукуватися»; «тріскати, лопатися»);
  • Порі́чка < porzeczka, утворене з po + rzeka («річка»);
  • Посада < posada (первісно — «підстава, фундамент»), пов’язане з sadzić («садити»). Калька нім. Stellung[91];
  • Почвара < poczwara («потвора, бридка людина»; «страховище; «мара») < ір. *pati-vāra- («дракон, летючий злий дух»)[ком. 31];
  • Прагнути < pragnąć < прасл. *pragnǫti;
  • Праця < praca < д.-чеськ. prácě («зусилля»)[93] < діал. прасл. *portja, від *portiti («посилати»);
  • Принаймні < przynajmniej, утворене з przy («при») + najmniej («найменш»). Можливо, калька нім. am mindesten[94];
  • Провадити < prowadzić (також: «очолювати»; «керувати»)[95] < чеськ. prováděti[96] («спрямовувати»; «проводити, вести»)[ком. 32];
  • Промінь < promień, якому відповідає питоме [по́ромінь];
  • Простирадло < prześcieradło < західне діал. прасл. *prostěradlo. Зазнало зближення з питомим простирало;
  • Пустельник < pustelnik < д.-чеськ. pústedlník (pústenník, pústeník, pústevník)[98], або польський розвиток з [pustylnik] < [pustynnik], від pustynia («пустеля»)[99][ком. 33];
  • Раптом < raptem, що є формою орудного відмінка від rapt < лат. raptus («викрадення, грабіж»);
  • Ретельний < rzetelny («сумлінний, чесний, акуратний») < д.-пол. źrzetelny («ясний, прозорий»; «видимий») < д.-чеськ. řetedlný[ком. 34], що пов’язане з zříti («дивитися»);
  • Речник < ст.-укр. рєчнїкъ < д.-пол. rzecznik («уповноважений, судовий оборонець»)[105], від rzec («мовити»);
  • Розбестити < rozbestwić («розлютити»; «викликати найгірші інстинкти»), від bestia («хижий звір») < лат. bestia;
  • Розгардіяш < rozgardiasz < д.-пол. rozgardjas, пов’язане з угор. garázda («скандальний, бешкетний»);
  • Розташувати < д.-пол. roztaszować («розмістити»; сучасне roztasować)[106], від tasz («будка»; «палатка»)[ком. 35] < нім. Tasche («кишеня»; «сумка»)[108];
  • Ропуха < ropucha < *chropucha/kropucha, від прасл. *korp-avъ («шерехатий»);
  • Рушниця < rusznica < rucznica < чеськ. ručnice, від ruka («рука»);
  • Сваволя < swawola < *swojawola, пов’язане з укр. [своєво́ля][109];
  • Свідомий < świadomy, якому відповідає дав.-рус. съвѣдомꙑи («відомий, випробуваний»)[ком. 36];
  • Скарга < skarga < прасл. *skъr̥g- («скреготати»);
  • Склепсклепіння < sklep, sklepienie < прасл. *sъklepъ;
  • Скромний < рос. скромный < пол. skromny < прасл. *sъ-kromьnъ;
  • Скроня < skroń, якому відповідає дав.-рус. скоронь, скорониꙗ;
  • Славетний < sławetny < д.-пол. sławętny[112], якому відповідає питоме славутній (славутний). Зазнало впливу пол. sława («слава»)[113];
  • Слебезува́ти < [ślebizować], пов’язане з sylabizować («читати по складах»), від sylaba («склад») < лат. syllaba[114];
  • Слоїк < słoik, słój < прасл. *sъlojь, від *sъliti;
  • Слушний < słuszny < чеськ. slušný («пристойний, належний, порядний»), що калькує н.-в.-нім. gehörig;
  • Смертельний < śmiertelny[115] < д.-чеськ. smrte(d)lný, від smrt («смерть»)[116];
  • Смуток < smutek[ком. 37] < д.-чеськ. smutek[117];
  • Сподіватися < spodziewać się, від dziać («діяти»);
  • Справедливий < sprawiedliwy < д.-чеськ. spravedlivý (також: «правильний»; «правдивий»; «пристойний»; «побожний»)[118] < spravedlný, від sprava («справа»)[119];
  • Старожитній < ст.-укр. starozithnij < д.-пол. starożytny[120], утворене з stary («старий») + -żytny від żyć («жити»);
  • Статечний < stateczny, від statek, якому відповідає питоме статок;
  • Стокротка < stokrotka, від stokroć («сто разів, сто крат»);
  • Стосуватися, стосунок < stosować się («застосовуватися, стосуватися»), stosunek, від застарілого stos («удар»);
  • Схрон < schron, від schronić («сховати»), якому відповідає питоме схоронити < прасл. *xorniti;
  • Тартак < tartak, від tarty («тертий»);
  • Теж < też < д.-пол. teże < toże, якому відповідає питоме [тож];
  • Тістечко < ciasteczko, зменш. від ciastko < ciasto («тісто»);
  • Тлум < tłum < прасл. *tъl̥pmъ, пов’язане з *tъl̥pa («натовп»);
  • Тлумачити < tłumaczyć, якому відповідає питоме товмачити < прасл. *tъl̥mačь < тюрк. til;
  • Тлуми́ти < tłumić, якому відповідає питоме [то́вмити] («критися, приховувати своє горе») < прасл. *tъl̥miti («давити»);
  • Тлустий < tłusty, якому відповідає питоме товстий < прасл. *tъl̥stъ;
  • Тривати < trwać («тривати»; «існувати»; «перебувати»; «витримувати»; «чекати»; «бути відданим»; «бути терплячим»; «дбати»)[ком. 38] < діал. прасл. *trъvati. Можливо, пов’язане з укр. тривогапол. trwoga;
  • Тримати < trzymać[124], не зовсім ясного походження[ком. 39][ком. 40]. Припускається також власний розвиток з діал. прасл. *trimati[125];
  • Тубілець < tubylec, утворене з tu («тут») + być («бути»);
  • Тутешній < д.-пол. tuteczny[128], якому відповідає питоме [ту́тошній][129][ком. 41];
  • Увага, уважати < uwaga, uważać («бути уважним»; «спостерігати»), від waga («вага»);
  • Урочистий < uroczysty, від urok («річна плата») < rok («рік»);
  • Учень < uczeń < прасл. *učьnjь;
  • Учта < uczta, від czcić («шанувати»);
  • Хлопець < chłopiec < прасл. *хolpъ, звідки й питоме холоп;
  • Хорунжий < chorąży, від chorągiew, якому відповідає питоме хоругов < дав.-рус. хороугꙑ < прасл. *xorǫgy;
  • Цебро < цебер < ceber < д.-пол. czeber < прасл. *čьbьrъ;
  • Цинга < dzięgna («виразковий стоматит»), не зовсім ясного походження;
  • Цікавий < ciekawy, від ciec («текти»);
  • Цнота < cnota, від cny < д.-пол. czsny («шановний»), якому відповідає питоме чесний < прасл. *čьstьnъ;
  • Цукерка < cukierek, від cukier («цукор»);
  • Частувати < częstować < д.-пол. czestować (первісно — «вшановувати»), від cześć («честь»). Зазнало впливу пол. część («частина»);
  • Червоний < czerwony < [czerwiony], якому відповідає питоме червлений («темно-червоний») < дав.-рус. чьрвлѥнъ, чьрлєнꙑи < прасл. *čr̥v(j)enъ;
  • Чига́ти < czyhać < чеськ. číhat < д.-чеськ. čúhati, від čúti («відчувати, почувати»);
  • Членкиня < członkini, жіночий рід до członek («член»), якому відповідає питоме [челе́нок] («кістка, суглоб пальця»);
  • Шкурашкіра < skóra, якому відповідає питоме [ско́ра] («кора»; «шкіра»; «шкура»), [скора́] («невичинена шкура звіра») < дав.-рус. скора («шкура»; «хутро»; «хутряний звір») < прасл. *skora;
  • Шлюб < ślub, від ślubić, ślubować («присягати») < прасл. *sъljubiti;
  • Шпе́тити < szpecić («псувати, спотворювати»), не зовсім ясного походження.

Слова, засвоєні через посередництво польської мови

З латини

З італійської мови

З німецької мови

З французької мови

  • Багнет < bagnet < bajnet < фр. baïonnette, від назви міста Байонна;
  • Валіза < waliza < фр. valise («валіза, сумка») < лат. valīsia, valesia («клунок вершника»);
  • Кашкет < kaszkiet < фр. casquette, зменш. від casque («каска, шолом»);
  • Краватка < krawat, krawatka < фр. cravate;
  • Луза < łuza < bluza < фр. blouze («заглиблення»);
  • Парасоля < parasol < фр. parasol < італ. parasole («заслона від сонця»);
  • Серветка < serweta < фр. serviette, від servir («служити»; «користуватися»; «подавати на стіл»);
  • Тасувати < tasować < фр. tasser («збирати в купу»).

З інших мов

Кальки

Окрім запозичень, в українській мові існує певна кількість кальок. За зразком польських слів і виразів утворювалися українські слова і термінологічні словосполучення:

  • Виклад з пол. wykład («підготовлена розповідь», «лекція») — з нім. Auslegung — з лат. exposition < exponere («виставляти», «розкладати»)[136];
  • Виняток з пол. wyjątek[136];
  • Відвертий з пол. otwarty («відчинений», «відвертий»)[137];
  • Відданий з пол. oddany — з нім. ergeben < sich ergeben («віддаватися», «присвячувати себе»)[138];
  • Від’ємний з пол. odjemny («негативний»)[139];
  • Вірогідний з пол. wiarogodny, wiarygodny — з лат. fidē dīgnus («віри гідний»)[140];
  • Внесок з пол. wniosek («вклад», «висновок») — з ниж.-нім. Eintrag[141];
  • Горілка з пол. gorzałka. Можливо, скорочення якогось словосполучення, вживаного на позначення горілки, типу горіле вино (ст.-укр. горѣлоє вино) або *горіла вода (порівняйте зі ст.-чеськ. palená voda, звідки чеськ. pálenka — «горілка»)[142];
  • Далебі з пол. dalibóg, що утворилося на основі словосполучення da li bóg («якщо дасть бог»)[143];
  • Доречний з пол. grzeczny («чемний», «ввічливий»), що утворилося внаслідок злиття виразу k rzeczy («до речі»)[144];
  • Дослідження з пол. dośledzenie — з фр. investigation, звідки скальковано й рос. исследование[145];
  • Жовтогарячий з пол. żółtogorący, gorącożółty, що утворене з żółty («жовтий») + gorący («гарячий», «яскравий»)[146];
  • Існувати з пол. istnieć < прасл. *istъ[147];
  • Маєток з пол. majątek < прасл. *majǫt (як у mający — «маючий»), пов’язане з *jьměti («мати»)[148];
  • Надихати з пол. natchnąć (сучасне inspirować) — з лат. inspīro, inspīrātio — з грец. ἐμπνέω (ἐμπνείω), ἔμπνοια, звідки скальковано й староцерк.-слов. въдъхновєниѥ[74];
  • Неповносправний з пол. niepełnosprawny («особа з обмеженими фізичними можливостями»)[149];
  • Одержати з д.-пол. odzierżać[ком. 44] — півкалька з лат. obtineo, звідки скальковано й сучасне пол. otrzymać. Зі староукраїнської мови було запозичене рос. одержать у виразах одержать победу, одержать верх[54];
  • Переконати з пол. przekonać («довести до кінця», «переконати») < konać («конати», «викінчувати», «довершувати»)[151];
  • Підручник з пол. podręcznik, що утворене з pod («під») + ręka («рука»)[152];
  • Поміркований з пол. pomiarkowany < pomiarkować («схаменутися», «опам’ятатися», первісно — «зрозуміти», «втямити»)[153];
  • Посідати з пол. posiadać < лат. possideo («володію», «маю»)[154];
  • Посторонок з пол. postronek — з чеськ. postranek < можливо, сер.-в.-нім. stranc. Зазнало впливу чеськ. strana («сторона»)[155];
  • Потяг з пол. pociąg («поїзд») — з нім. Zug[149];
  • Предмет з пол. przedmiot, що утворене з przed («перед») + miotać («метати») — з лат. obiectum[156];
  • Середмістя з пол. śródmieście («центр міста»)[149];
  • Співчувати, співчуття з пол. współczuć, współczucie і рос. сочувствовать, сочувствие — з нім. mitfühlen, Mitgefühl — з лат. compatior, compassio — з дав.-гр. συμπαϑέω, συμπάθεια, звідки й симпатія[157];
  • Спротив з пол. sprzeciw < sprzeciwić się («опиратися»)[158];
  • Уповноважити з пол. upełnomocnić («дати повноваження», «уповноважити») — з лат. plenipotens. У другій частині можливий вплив пол. upoważnić[159];
  • Цікавинка з пол. ciekawostka, що є зменшувальною формою від ciekawość («цікавість»)[52].

Питомо українські відповідники

Деякі з полонізмів мають свої питомі відповідники в літературній мові:

ПолонізмПоходження полонізмуПитомо українське словоПоходження
бачитипол. baczyć < прасл. *ob-ačiti < *okoзріти[160]; здріти[161]дав.-рус. зьрѣти; зрѣти < прасл. *zьrěti
будинокпол. budynek < сер.-в.-нім. *būding < buode < давн.в-нім. *buoda < прагерм. *bōþō < пра-і.є. *bʰuH-дім[162]дав.-рус. домъ < прасл. *dȍmъ < пра-балт.-сл. *damús < пра-і.є. *dṓm
будуватипол. budować < сер.-в.-нім. büden < buode < давн.в-нім. *buoda < прагерм. *bōþō < пра-і.є. *bʰuH-стро́їти[163]дав.-рус. строити < прасл. *strojiti < *strojь < пра-і.є. *sterh₃-
венгерецьпол. węgier < прасл. *ǫgъrinъ < лат. hungarus < тюрк. onoğursугорець[164]дав.-рус. ѹгринъ < прасл. *ǫgъrinъ < лат. hungarus < тюрк. onoğurs
виделкапол. widelec < прасл. *vidloвилка[165]дав.-рус. вила < прасл. *vidlo
вирокпол. wyrok < wyrzekać < rzec < прасл. *rektiпри́суд[166]дав.-рус. соудъ < прасл. *sǫdъ
ґратипол. krata < італ. grata < нар.-лат. *gratis < лат. crātis < пра-і.є. *kr̥tis > *kert-решітка[167]дав.-рус. рєшєто < прасл. *rešeto
дзбанпол. dzban < ст.-пол. czban < прасл. *čьbanъджбан[168]прасл. *čьbanъ
досконалийпол. doskonały < konać < прасл. *konatiдовершений[169]дав.-рус. вьршити < прасл. *vьrхъ
дощентупол. do szczętu < do szczędu < do szcządu < do szczaduдотла́[170]дав.-рус. тьло < прасл. *tьlo, звідки й тло
дякуюпол. dziękuję < давн.в-нім. dankōn < прагерм. *þankōną < *þankaz < пра-і.є. *tóng-o-s < *teng-спасибі[171]дав.-рус. съпаси богъ < прасл. *sъpasi bogъ
жоднийпол. żaden < niże jedenнія́кий[172]дав.-рус. ꙗкꙑи < прасл. jakъ
завжди; завшепол. zawżdy < za + wżdy < wszegdy < прасл. *vьsekьdaпол. zawsze < za wsze (czasy)за́всі́ди, за́всі́гди[173]дав.-рус. вьсєгда < прасл. *vьsekьda
зброяпол. zbrojaоружжя[174]дав.-рус. ороужиѥ < прасл. *orǫžьje
зненацькапол. znienacka < nadziejaзна́гла[175]дав.-рус. нагло < наглꙑи < прасл. *naglъ
каркпол. kark < прасл. *kъrkъзаши́йок[176]дав.-рус. шиꙗ < прасл. *šija
клуспол. kłusрись[177], ристь[178]дав.-рус. ристати < прасл. *rьstьjǫ < гот. urreisan < прагерм. *uzrīsaną
коляскапол. kolasa < kolosa < прасл. *kolesaвізок[179]дав.-рус. возъ < прасл. *vezti, *voziti
кревнийпол. krewny < krew < прасл. *kryкровний[180]дав.-рус. крꙑ < прасл. *kry
крокпол. krok < прасл. *krokъсту́пінь[181]дав.-рус. стоупати < прасл. *stǫpati < пра-і.є. *stembʰ-
лохинапол. łochynia < włochyni, włochacinyбуяхи́прасл. *bujati
мешкатипол. mieszkaćпроживати[182]дав.-рус. жити < прасл. žiti, živ-
міцьпол. moc < прасл. *mogtьміч[183]дав.-рус. мочь < прасл. *mogtь
мружитипол. mrużyćжмурити[184]прасл. *žьmuriti < *mьžuriti
навмисно, навмиснепол. naumyślnie < umyślny < прасл. *myslьумисно[185]дав.-рус. оумꙑслъ < прасл. *myslь
натхненняпол. natchnienie < tchnąć < прасл. *dъxnǫtiна́дих[186], надиха́ння[187]дав.-рус. дꙑхати < прасл. *dyxati
пасокпол. pasek < pas < прасл. *pojasъпояс[188]дав.-рус. поꙗсъ < прасл. *pojasъ
пласкийпол. płaski < прасл. *ploskъплоский[189]дав.-рус. плоскꙑи < прасл. *ploskъ
прагнутипол. pragnąćжадати[190]дав.-рус. жадати, жѧдати < прасл. *žędati < *gendati
простирадлопол. prześcieradło < зах. прасл. *prostěradlo < *prostiratiпростирало[191]; про́стиня́[192]сх., півд. прасл. *prostira(d)lo < *prostiratiдав.-рус. *простирꙗ > простъ > прасл. *pro-stъ
сеймпол. sejm < ст.-пол. sejm < прасл. *sъjьmъсойм[193]прасл. *sъjьmъ, звідки й дав.-рус. соуимъ
тлумачитипол. tłumaczyć < прасл. *tъl̥mačь < тюрк. tilтовмачити[194]дав.-рус. тълмачь, толмачь < прасл. *tъl̥mačь < тюрк. til
триматипол. trzymaćдержати[195]дав.-рус. дьржати < прасл. dьṛžati
тубілецьпол. tubylecтуземець[196]дав.-рус. тъзємьць, тозємьць
ученьпол. uczeń < прасл. *učьnjьучени́к[197]дав.-рус. оучєникъ[198] < прасл. *učenikъ, звідки й учениця
філіжанкапол. filiżanka < рум. filigean < осман. فنجان‎‎ (fincan) < перс. پنگان‎ (pengân) < осет. фынг < дав.-гр. πίναξ (pínax)чашка[199]дав.-рус. чаша < прасл. *čaša
цвяхпол. ćwiek < нім. zweck < сер.-в.-нім. і давн.в-нім. zwecгвіздо́к[200]дав.-рус. гвоздь < прасл. *gvozdь < пра-балт.-сл. *gwasdas < пра-і.є. *gwosdʰos
швидкийпол. szwitki, świtki < сер.-н.-нім. swît < дав.-н.-нім. swiðби́стрий[201]дав.-рус. бꙑстрꙑи < прасл. *bystrъ < пра-і.є. *bʰūs-ro-

Псевдополонізми

Іноді помилково зараховують до полонізмів[202][11] без достатніх підстав питомо українські слова давньоруського й праслов’янського походження[203][204][205][206], а також запозичення з інших слов’янських і неслов’янських мов, відсутні у руській мові, але наявні у польській:

Українське словоПоходженняСхоже польське словоПримітки
  абидав.-рус. абꙑ    abyУтворене з а + бꙑ; первісно — аорист у значенні суб’юнктива.
  аледав.-рус. а + ле («ледве»)   ale
 арештнім. ArréstaresztЗапозичене в XVII столітті. Пізнім полонізмом може вважатися вимова з наголосом на перший склад (а́решт), замість літературної аре́шт.
 батігдав.-рус. батогъ   batog
  блазень  дав.-рус. блазнъ («спокуса», «обман»)  błazenСпівзвучні слова наявні в багатьох слов’янських мовах (напр. староцерк.-слов. блазнъ — «омана», «спокуса»). Походження їх неясне, частіше за все вважаються спорідненими з латис. blazt («блимати»), blazma («блиск»).
  бодав.-рус. бо     boПоширене і в церковнослов’янській мові, того ж походження й рос. ибо.
   брилапра-і.є. *bhrula, *bhrila   bryła
   брудпрасл. *brudъ   brud
  вададав.-рус. вада   wada
  вапнодав.-рус. вапь («фарба»), дав.-рус. вапьно («вапно») < прасл. *vapьno   wapnoВважається спорідненим з прусськ. woapisлатис. vãpe. Також припускають запозичення з грец. βαφή.
 гречкосійгречка+сіятиhreczkosiejНе може бути полонізмом, бо пол. hreczka («гречка») до польської потрапило з української і є там діалектним (нормативним варіантом є gryka)[207].
  гронопрасл. *grono  gronoПолонізмом може вважатися лише фонетичний варіант з початковим ґ (ґроно). Від прасл. *grono походить також грань.
 гумалат. gumma  gumaЗапозичене в XVI столітті; слово вживається майже у всіх слов’янських мовах.
  діжкапрасл. *děža   dzieżaЗасвідчене й у руській мові (дежа).
  живицяпрасл. *żivica   żywicaУ цьому значенні відоме й у руській мові.
  з-запрасл. *jьz- + *za    zza
зненавидітистароцерк.-слов. ненавидѣтиznienawidzićПідстав вважати полонізмом нема. Може бути утворене від староцерк.-слов. возненавидѣти зі заміною приставки «воз-» українською «з-».
  квіткапрасл. *květъ, *květъkakwiatУ західнослов’янських мовах збереглися праслов’янські сполучення *gv, *kv. У південнослов’янських мовах ці звукосполучення перейшли у *zv, *cv у межах процесу другої палаталізації; вважається, що аналогічний процес відбувся і в східнослов’янських. Але лесикографічні дані показують питомість форм *gv, *kv для багатьох українських діалектів (у тому числі східних, де польський вплив був меншим), а також для деяких руських (форми кветка, квести тривалий час зберегалися у північно-західних руських діалектах[208]).
  колопрасл. *kolo   kołoПервісне значення — «коло», «колесо», «круг». «Колесо» утворене від стародавньої множини слова «коло» — «колеса».
  кохатипрасл. *kochati   kochaćПервісне значення — «доглядати, дбати». Не виключений вплив польського значення слова на його українську семантику. Пояснення самого слова як полонізму непереконливе[203].
 кошуляпрасл. košuljakoszulaПраслов’янське запозичення з лат. casula («хижка», «курінь»).
 кравецьпрасл. *kravьcь krawiecПраслов’янське *kravьcь вважається діалектним: воно, очевидно, було відоме тільки на півночі поширення праслов’янських говорів, бо похідні від нього представлені тільки в західних і почасти східнослов’янських мовах (чеськ. kravecпол. krawiecв.-луж. і н.-луж. krawcукр. кравецьбіл. кравецрос. діал. кравец).
  кутпрасл. *kǫtъkątІснує й у руських діалектах.
  лиходав.-рус. лихъ < прасл. *liхъ    licho
  лікардав.-рус. *лѣкарь   lekarzПоходить від праслов. *lěčiti («лікувати»). Слово лекарь як застаріле відоме й у руській мові.
  мовапрасл. *mъl̥va[209]mowaХоча поширенню форми без l можливо сприяв сильний польський вплив, про це може свідчити наголос у слові, у давньоукраїнську добу використовували лише форму з l, перший випадок вживання форми без l засвідчено у грамоті з Самбора в 1422[210]. В польській мові форма без l вперше з’явилась у Свентокшиських проповідях. Також польські джерела говорять про малоймовірне запозичення слова mowa з української[211]
  неділядав.-рус. недѣля, недѣлꙗ < прасл. *nedělja niedzielaПеренесення значення слова неделя у руській мові (там воно значить «тиждень») відбулося, певно, під впливом подвійного значення у грец. σάββατα («субота», «тиждень»). В інших слов’янських мовах слово зберігає своє давнє значення. Але в давньоруській мові слово недѣлꙗ значило не тільки «неділя», а й «тиждень»[212].
  окодав.-рус. око < прасл. *оkо    оkоПраслов’янське слово, праіндоєвропейського походження (лит. akìsгрец. ὄσσε, лат. oculus). У руській сприймається як застаріле й вживається лише в поетичному контексті.
  оксамитдав.-рус. оксамитъ  aksamitТрапляється в тексті поеми «Слово о полку Ігоревім». Давньоруське слово походить від грец. ἑξάμιτος, із закономірним для східнослов’янських мов переходом початкового ἑ- в «о-». Для польського можливо латинське посередництво (через лат. examitum), подібно нім. Samt.
  опрічдав.-рус. опричь   opróczСлово опричь відоме й в руській мові, пор. «опричнина».
 питатидав.-рус. пꙑтати   pytaćУ руській мові значення слова пытать як «питати» відоме як застаріле. Основне — «катувати», «допитувати на тортурах».
  пихадав.-рус. пꙑхъ   pycha
  прапордав.-рус. прапоръproporzecПитомо східнослов’янське слово — поропоръ (< прасл. *роrроrъ). Форма прапоръ є церковнослов’янізмом.
   рікпрасл. *rokъ,
дав.-рус. рокъ
   rokСлово *rokъ означало «термін», «проміжок часу», рокъ — «доля», «вік». У руській мові теж існують похідні від них: рок («фатум», «доля»), срок («термін», «строк»).
   річпрасл. *rěčь < *rěkjь
(«мова», «слово», «об’єкт»)
   rzeczПраслов’янське *rěkjь > *rěčь утворене від дієслова *rekti («говорити») з подовженням ступеня голосного. У руській мові слово речь значенні «предмет» відоме як застаріле, сучасне значення — «мова», «мовлення».
   руїналат. ruina   ruina
  рухпрасл. *ruхъ   ruchЗ того ж кореня дав.-рус. роушити («пересувати»). Звідси й рос. рушить («руйнувати», «розвалювати»), рухлядь («мотлох», первісно — «рухоме майно»).
 смарагдстароцерк.-слов. змарагдъ   szmaragdЗапозичено через церковнослов’янську з грец. σμάραγδος.
  фіранканім. Vorhang
сер.-в.-нім. vürhanc, vorhanc
  firanka
  чапляпрасл. *čapja   czaplaРуську форму з початковим «ц» пояснюють як північну діалектну, з ареалу «цокаючих» говірок. У більшості слов’янських мов і діалектів існує форма з початковим [ч], у тому числі й у південноруських говорах.
   часдав.-рус. часъ    czasПервісне значення (прасл. *čаsъ) — «невизначений проміжок часу». У руській мові основне значення — «година», але відоме вживання й у давньому значенні «час».
 чекатипрасл. *čekati   czekaćПор. рос. начеку («напоготові», «на чеку»)[ком. 45].

Непростим з цього погляду є слово «місто». Традиційно його вважають полонізмом (від miasto), протиставляючи застаріле город. Проте, слід мати на увазі, що дав.-рус. і староцерк.-слов. мѣсто, окрім основного значення «місце», також засвідчене у значенні «місто»«го́род», «неукріплений населений пункт», «неукріплена частина міста», «посад» (на протиставлення укріпленому го́роду)[213].

До полонізмів також часто зараховують українські слова, приставкам «ви-», «з» у яких відповідає руська приставка «из-», а приставкам «з-», «с-» відповідає руська «воз-»: виборчий, вимір, здрібнілий, змінний, зненавидіти, зникати, зовнішній, сходинка, схід тощо, порівнюючи їх зі схожими польськими (wyborczy, wymiar, zdrobniały, zmienny, znienawidzić, znikać, zewnętrzny, schodek, wschód). Проте, відоме, що приставки «воз-», «из-», а також більшість слів з ними не є питомо руськими (східнослов’янськими), а запозичені з церковнослов’янської (староцерковнослов’янської) мови (пор. рос. выбор — церк.-слов. изборъ).

Не можуть вважатися полонізмами й українські назви місяців, схожі з польськими: липень, серпень, грудень (пол. lipiec, sierpień, grudzień), оскільки вони мають загальнослов’янське походження.

Див. також: Псевдоросіянізми

У руській мові

Період активного засвоєння польської лексики руською мовою належить до XVI—XVIII ст.. На думку польського філолога Веслава Вітковського, у сучасній літературній руській мові існує понад 1 000 полонізмів, а загальна кількість польських запозичень (у тому числі історичних) оцінюється ним у близько 7 500 слів. До найбільш поширених полонізмів у руській мові відносять, зокрема:

Крім того, руська мова запозичила з польської мови сталі словосполучення: принять за (przyjąć za), так что (tak co); географічні назви: Париж (Paryż).

У білоруській мові

Більшість слів подаються згідно з «Етимологічним словником білоруської мови» Інституту мовознавства імені Якуба Коласа.

  • Абсталява́ць («обладнати») < obstalować < нім. bestellen;
  • Абша́р («обшар») < obszar;
  • Абяца́ць («обіцяти») < obiecać;
  • Адбі́так («відбиток») < odbitka від bić («бити»);
  • Аздоба («оздоба») < ozdoba;
  • Айце́ц («отець») < ojciec;
  • Аловак («олівець») < ołówek;
  • Анёл («ангел») < anioł;
  • Апанта́ны («одержимий») < пол. opętany, якому відповідає питоме апу́таны («обплутаний»);
  • Асоба («особа») < osoba;
  • Ахвя́ра («жертва»), ахвярава́ць («жертвувати») < ofiara, ofiarować < чеськ. ofěra < д.-чеськ. offěra, offerovati < лат. offere («запропонувати»; «принести в дар»);
  • Ба́чыць («бачити») < baczyć;
  • Бляск («блиск») < blask < прасл. *blěsk. Замість очікуваного *блеск;
  • Братэ́рскі («братерський») < braterski від д.-пол. bratr («брат»);
  • Бу́лка < bułka;
  • Бутэ́лька («пляшка») < butelka < фр. bouteille;
  • Бы́дла («рогата худоба»; «бидло») < bydło;
  • Бэз («бузок») < bez < прасл. *bъzъ. Замість очікуваного *боз;
  • Бэ́сціць («ганити»; «мурзати») < bestwić;
  • Вала́ць («волати») < wołać;
  • Вандрава́ць («мандрувати») < wędrować < нім. wandern («подорожувати»);
  • Ванітава́ць («нудити»; «блювати») < wonitować < womitować < лат. vomere;
  • Вантробы («нутрощі») < wątroba («печінка»), якому відповідає питоме [утробы] («нутрощі»)[248];
  • Вару́нак («обставина»; «умова») < warunek < нім. Wahrung;
  • Ве́расень («вересень») < wrzesień від wrzos («верес»);
  • Відэ́лец («вилка») < widelec;
  • Вільготны («вологий») < wilgotny;
  • Водар («аромат») < odór («неприємний запах, сморід») < лат. odor («запах»);
  • Выбача́ць («вибачати»), прабача́ць («пробачати») < wybaczać, przebaczać;
  • Вы́зваліць («визволити») < wyzwolić («зробити вільним»);
  • Вы́йсце («вихід») < wyjście від iść («йти»);
  • Вы́канаць («виконати») < wykonać;
  • Вы́падак («випадок») < wypadek, що калькує нім. Ausfall;
  • Вы́хаваць («виховати»), выхава́нне («виховання») < wychować, wychowanie. Останнє калькує фр. éducation;
  • Гарэ́за («пустун») < herezja («єресь»; «скандали») < лат. haeresis;
  • Гле́ба («ґрунт») < gleba < лат. gleba;
  • Гу́зік («ґудзик») < guzik;
  • Дакла́дны («докладний») < dokładny;
  • Дарэ́мны («даремний») < daremny від darem («даром»). Замість очікуваного *даромны;
  • Даты́чыцца («стосуватися») < dotyczyć;
  • Дачыне́нне («стосунок») < mieć do czynienia («мати справу з кимось»);
  • Дашчэ́нту («дотла») < do szczętu;
  • Длу́баць («колупати») < dłubać;
  • Дранцве́ць («німіти»; «ціпеніти») < drętwieć від drętwy («позбавлений почуттів»);
  • Дрэ́ва («дерево») < drzewo, якому відповідає питоме дзе́рава < прасл. *dervo;
  • Е́нчыць («квилити, нити, настирно просити про щось») < jęczyć;
  • Жанчы́на («жінка») < д.-пол. żeńczyzna;
  • Жывёла («жива істота»; «худоба») < żywioł («стихія»; «тварина»);
  • Зайздросціць («заздрити») < zazdrościć;
  • Залёты («залицяння») < zaloty;
  • За́мак («укріплений палац») < zamek;
  • Заўжды́ («завжди») < zawżdy, якому відповідає питоме заўсёды;
  • Заўзя́ты («завзятий») < zawzięty;
  • Збан («джбан») < dzban, zban, якому відповідає питоме жбан;
  • Згра́бны («зграбний») < zgrabny;
  • Згра́я < zgraja;
  • 3дольны («здатний, здібний») < zdolny від zdoleć («змогти, впоратися»);
  • 3дра́да («зрада») < zdrada;
  • Змрок («морок») < zmrok («час від заходу сонця до ночі»);
  • Зрок («зір») < wzrok, zrok;
  • Зы́чыць («зичити») < życzyć;
  • Імгне́нне («мить») < mgnienie;
  • Істота < istota;
  • Кабе́та («заміжня жінка») < kobieta («жінка»; первісно — пейоратив);
  • Кава́дла («ковадло») < kowadło;
  • Каштары́с («кошторис») < kosztorys;
  • Кашу́ля («сорочка») < koszula < лат. casula («плащ із відлогою»);
  • Ке́пскі («кепський») < kiepski;
  • Кле́нчыць («ставати на коліна»; «канючити») < klęczeć;
  • Кодла («кодло») < godło;
  • Краве́ц («кравець») < krawiec;
  • Крок < krok;
  • Крыж («хрест») < krzyż;
  • Кува́лда < діал. кува́дла < пол. kowadło;
  • Лі́таваць («милувати»), лі́тасць («милосердя») < д.-пол. litować, litość < lutować («лютувати»), lutość («лють»);
  • Ложак («ліжко») < łóżko;
  • Ляга́вы («лягавий») < legawy pies («гончий собака, що навчений лягати та місце та виляти хвостом, коли він побачить птаха, на якого полюють»);
  • Ля́мант («зойк») < д.-пол. lament («сильний плач») < лат. lāmentum («голосне нарікання»; «репет»);
  • Маёнтак («маєток») < majątek;
  • Менаві́та («са́ме») < д.-пол. mianowicie («поіменно») від д.-пол. mianowity («конкретний»);
  • Меркава́ць («міркувати») < д.-пол. miarkować («міряти»; «стримувати»; «порівнювати»);
  • Млосць («знемога»; «млість») < д.-пол. mdłość;
  • Млын («млин») < młyn;
  • Моц («міць»), мацава́ць («кріпити») < moc, mocować («зміцнювати, утверджувати»);
  • Мру́жыцца («жмуритися») < mrużyć się;
  • Мэ́та («мета») < meta < лат. mēta («ціль»; «кінцевий пункт»);
  • Мястэ́чка («містечко») < miasteczko;
  • Набакі́р («набакир») < na bakier;
  • На́ват («навіть») < nawet;
  • Насе́нне («насіння») < nasienie від nasiać («насіяти»);
  • Нябожчык («покійник») < nieboszczyk < niebożec < чеськ. nebožec;
  • Паве́тра («повітря») < powietrze;
  • Паві́дла («повидло») < powidło;
  • Паві́нен («зобов’язаний зробити щось») < powinien;
  • Паводле («згідно, відповідно») < wedle;
  • Павольны («повільний») < powolny;
  • Падаба́цца («подобатися»), падабе́нства («схожість»; «подібність»; «спорідненість») < podobać się, podobieństwo;
  • Пада́так («податок») < podatek;
  • Падлога («підлога») < podłoga від podłożyć[249], dłażyć («робити настил»);
  • Папле́чнік («поплічник») < poplecznik;
  • Парта́чыць («партачити») < partaczyć;
  • Парэ́чкі («порічки»; «смородина») < porzeczka;
  • Паса́да («посада») < posada;
  • Пе́ршы («перший») < pierwszy;
  • Плётка («плітка»), плятка́р («пліткар»), плятка́рыць («пліткувати») < plotka, plotkarz, plotkarzyć;
  • Пля́ма < plama;
  • Подлы («підлий») < podły;
  • Помнік («пам’ятник») < pomnik;
  • Пончык («пончик») < pączek, якому відповідає питоме пучок («жмуток»);
  • Пра́гнуць («жадати») < pragnąć;
  • Прадме́сце («передмістя») < przedmieście;
  • Прадме́т («предмет») < рос. предмет < пол. przedmiot, що калькує лат. objectum;
  • Праме́нь («промінь») < promień;
  • Продак («предок») < przodek від przed («перед»);
  • Прэч («геть») < precz;
  • Пустэ́льня («пустеля») < pustelnia від pustelnik («пустельник») < pustylnik < pustynnik від pustynia («пустиня»);
  • Пы́ха («пиха») < pycha < чеськ. pýcha;
  • Пэ́ндзаль («пензель») < pędzel < нім. Pinsel;
  • Пэ́ўны («певний») < pewny;
  • Пяке́льны («пекельний») < piekielny;
  • Пярсцёнак («каблучка») < pierścionek («прикраса на пальцях»);
  • Ра́птам («знагла») < raptem;
  • Роспач («розпач») < rozpacz;
  • Сві́дар («свердло») < świder, якому відповідає питоме све́рдзел < прасл. *svьr̥dьlъ, svьr̥dьlo;
  • Свядомы («свідомий») < świadomy, якому відповідає питоме [све́дамы] («тямущий»);
  • Ска́рдзіцца («скаржитися»), ска́рга < skarżyć (się), skarga;
  • Скляпе́нне («склепіння») < sklepienie;
  • Скна́ра < sknara, sknera від sknerać («бідкатися, рюмсати»);
  • Скронь («скроня») < skroń;
  • Скру́ха < skrucha;
  • Ску́ра («шкіра») < skóra;
  • Ску́так («наслідок»; «висновок») < skutek;
  • Слане́чнік («соняшник») < słonecznik;
  • Слоік («скляна банка») < słoik, słój;
  • Слуп («стовп») < słup, якому відповідає питоме стоўп («вежа, колона»; «скирта»);
  • Слу́шны («слушний») < słuszny;
  • Спадзява́цца («сподіватися») < spodziewać się;
  • Спрача́цца («сперечатися»), спрэ́чка («суперечка») < sprzeczać się, sprzeczka;
  • Сродак («засіб») < д.-пол. środek («середина»; «засіб»), якому відповідає питоме [сяродак] («осередок»; «засіб»);
  • Стакротка («стокротка») < stokrotka;
  • Стасава́цца («бути відповідним чомусь») < stosować (się);
  • Стра́ціць («покарати смертю»), страце́нне («страта») < stracić, stracenie;
  • Страшы́дла («страхіття») < straszydło;
  • Суке́нка («сукня») < suknia;
  • Тае́мны («таємний») < tajemny, що є результатом контамінації *tajemъ і *tajьnъ;
  • Та́нны («дешевий») < tani, діал. tanny < прасл. *tunjь;
  • Та́рка («тертка») < tarka від trzeć («терти»);
  • Таямні́ца («таємниця»), таямні́чы («таємничий») < tajemnica, tajemniczy від tajemny («таємний»);
  • Твар («лице») < twarz < чеськ. tvář;
  • Тлум («очманіння»; «метушня»; «натовп»), тлумі́ць («морочити») < tłum, tłumić («приглушувати»; «стримувати»);
  • Тлума́чыць («товмачити») < tłumaczyć;
  • Тлушч («жир») < tłuszcz від tłusty («товстий»);
  • Ту́былец («туземець») < tubylec;
  • Тутэ́йшы («тутешній») < tutejszy від tutej («тут»);
  • Ты́дзень («тиждень») < tydzień < чеськ. týden;
  • Цуд («диво»), цудоўны («чудовий») < cud, cudowny.
0 - 0

Thank You For Your Vote!

Sorry You have Already Voted!