Київська Русь — середньовічна держава в Північно-Східній Європі, заснована 882 року князем Олегом, родичем (одноплемінником) Рюрика.
Заснування Київської Русі
Перед своєю смертю у 879 році Рюрик передав князювання Олегу (Олег Віщий), віддавши йому на руки сина Ігоря.
«Умер Рюрик и передал княжение свое Олегу – родичу своему, отдав ему на руки сына Игоря, ибо был тот еще очень мал.», — Повість минулих літ
Так після смерті Рюрика, Олег став правителем Новгородської землі (Держава Рюрика). У 882 році Олег виступив у похід під час якого захопив владу в Смоленську та Любечі, після чого спустившись Дніпром до Києва, де вбив княжих на той момент одноплемінників Рюрика, Аскольда і Діра.
Так з моменту оголошення Києва столицею князем Олегом зароджується держава Київська Русь.
Хрещення Київської Русі
До 988 року в Київській Русі основною релігією було язичництво, так зване сьогодні «Слов’янське язичництво», про яке й досі відомо дуже мало. У 988 році великий князь київський Володимир Святославич прийняв християнство за грецьким обрядом і зробив його державною релігією Київської Русі.
«Владимир же, ощутив свое внезапное исцеление, прославил Бога: “Теперь узнал я истинного Бога”. Многие из дружинников, увидев это, крестились.», — Повість минулих літ
Розпад Київської Русі
Процес розпаду Київської Русі почався ще в 1054 після смерті Великого Князя Ярослава Мудрого, коли владу успадкувало відразу 5 його синів увійшли в історію як Ярославичі:
- Ізяслав Ярославич — у Києві
- Святослав Ярославич — у Чернігові
- Всеволод Ярославич — у Переяславі
- Ігор Ярославич — у Володимирі
- В’ячеслав Ярославович — у Смоленську
У 1132 році помер Мстислав Володимирович Великий, останній Великий князь Київський, владу якого визнавали всі. Приймачем став його брат Ярополк Володимирович, який не зміг утримати державу від розпаду на окремі князівства, внаслідок чого за 100 років зі смерті Мстислава Великого на Київському престолі змінилося понад 30 князів.
Саме 1132 вважається початком феодальної роздробленості Київської Русі.
Монгольська навала на Київську Русь
У 1235 Хан Батий (онук Чингісхана, Хан Золотої Орди) відправився з військом в похід на захід. Після захоплення на своєму шляху Волзької Булгарії, татари вирушили на Київську Русь, першим містом, що взяло на себе удар стала Рязань. Татари запропонували Рязані здатися і зробити його своєю продовольчою базою, пропозиція була відкинута і почався штурм, ніхто на допомогу місту з інших князів не прийшов і вже на 6-й день атак, монголи прорвалися всередину Рязані. Влаштувавши різанину татари спалили місто.
Услід за Рязанню татари рушили у бік Великого князівства Володимирського. Першим великим містом полеглим під їхнім ударом стає столиця князівства місто Володимир.
Князь Юрій Всеволодович вирішує не розпорошувати війська по фортецях, зібравши всю армію в єдиний кулак і дати загарбникам генеральну битву. Ця битва відбулася 4 березня 1238 року на річці Сіті. Татари зуміли підійти до табору непоміченими в результаті битву, яка мала зупинити завойовників, обернулася тяжкою поразкою, Юрій Всеволодович великий князь Володимирський загинув. Після татари захоплювали міста Північного Сходу Київської Русі. Під натиском татар упав Ростов, Суздаль, Москва та багато інших. Після завоювання Північного Сходу війська рушили у бік Новгорода, проте хан Батий зупинився і повернувся в степу.
Облога Києва
Облога Києва — взяття Києва в 1240 під час монгольської навали на Київську Русь.
У 1239 році монголи зробили новий похід на Русь, в результаті якого було взято та зруйновано Чернігів. Наступним пунктом призначення був Київ, з якого дізнавшись про похід монгольської армії, бігли боярські загони розбратаних князів. У місті мешкало 30–40 000 осіб, а начальником оборони був тисяцький Дмитро Єйкович.
За однією з версій облога Києва розпочалася 5 вересня 1240 року, а взято було місто 19 листопада.
«Пришли татары к Киеву 5 сентября, и стояли под Киевом 10 недель и 4 дня, и едва взяли 19 ноября, в понедельник», — Псковський літопис
За іншою версією місто протрималося ще довше, а саме впало аж 6 грудня.
«В том же году взяли Киев татары и Святую Софию разграбили, и монастыри все, и иконы, и кресты честные, и все украшения церковные взяли, а людей от мала и до велика всех убили мечом. Зло же это приключилось до Рождества Господня на Николин день», — Лаврентіївський літопис
Николин день (Микола Зимовий, День святителя Миколая тощо) — день смерті святого Миколая Чудотворця, свято переважно церковного характеру відзначається на сьогодні 19 грудня за григоріанським календарем, який в Україні було прийнято лише 25 лютого 1918 року. За юліанським календарем Николин день відповідає 6 грудня.